Замки і фортеці Західної України

Проект — графічна реконструкція Низького замку у Львові. Автори К. Присяжний, М. Долинська, О. Канюк. Рис.М. Козурак

Століттями населення України вело неспокійне і тривожне життя. Відкриті простори її земель були постійним об'єк-том нападів, спершу монголо-татарських орд, а пізніше кримсько-татарських і турецьких військ. Відчутної шкоди за-вдавали і військові загони, які постійно плюндрували міста і села України. Іс-нування численних населених пунктів було можливим лише під захистом міц-них мурів замків та інших оборонних споруд. І хто знає, як склалася б доля нашого народу в минулому, якби їх не було. Адже за підрахунками дослідника Е. Руліковського, навіть у XVI—XVII ст., внаслідок хижацьких набігів татарських орд, приблизно щодвадцять років кожне українське село щезало з лиця землі.

Споруди оборонного типу, або, як ми тепер їх називаємо — пам'ятки оборонного будівництва, зводили як для захисту від ворожих нападів, так і для оборони великих феодалів і землевласників від народного гніву і частих взаємних нападів феодалів-сусідів. Потреба в обороні краю відповідно видозмінювала архітектурну монумен-тальність навіть княжих храмів і палаців. У період пізнього середньовіччя оборонну роль відігравали не лише замки і фортеці, а й численні церкви та монастирі. З другої половини XVI ст. на місцях давньоруських городищ або дерев'яних замочків і обо-ронних дворів XIV—XV ст. будуються нові муровані замки бастіонного типу. У цей час досить швидкими темпами почала розвиватись артилерія.

З більшості цих міст-фортець, замків, замочків або оборонних дворів на сьогодні не залишилося й сліду. Лише рештки валів і ровів, перекази, топонімічні назви або архівні й археологічні матеріали донесли до нас скупі відомості про них.

Львів. Високий замок XV - XVI ст. Проект реконструкції.

Протягом останніх років проводиться інтенсивна робота над складанням каталога оборонних споруд України, які існували від найдавніших часів до кінця XVIII ст. Це давньоруські укріплені городи, пізніші (XIV—XVIII ст.) міста-фортеці, замки, обо-ронні монастирі, церкви, костели, синагоги, військові укріплення (табори), сторожові вежі, оборонні дзвіниці тощо.

На території України (за сучасним адміністративно-територіальним поділом) взято на облік близько 5000 об'єктів.

II

Дослідження пам'яток оборонного будівництва тісно пов'язане з вивченням історії торгівлі, оскільки її розвиткові, починаючи від найдавніших часів, у значній мірі сприяли давньоруські городи, а в часи пізнього середньовіччя — сильно укріплені міста-фортеці. Враховуючи той факт, що багато міст і містечок були розташовані на шляхах пересування татарських орд та інших завойовників, їх заселення та

осідання торговців було можливим лише під захистом міцних мурів замків та інших оборонних споруд. Таких міст і містечок, що користувалися магдебурзьким правом і мали свої фортифікації, було на той час ба-гато. Споруди оборонного типу будувалися ще навіть у XVIII ст.

Власники маєтків у містах-фортецях отримували великі прибутки від торгівлі у вигляді різних податків, чиншів (мит, складів, ярмарків, доріг, мостів тощо), тому вони були зацікавлені в утриманні цих фортець у належному стані, надаючи їм різні привілеї, що сприяло зміцненню обо-ронності, озброєнню і швидкому заселенню краю.

Слід зазначити, що й головні транзитні торговельні шляхи також проходили через укріплені міста. Наприклад, один з таких шляхів Одеса — Східна Галичина йшов через Балту, Ольгопіль, Тульчин, Брацлав, Немирів, Вінницю, Літин, Летичів, Креме-нець, Радзивилів, Броди. Цей шлях служив в основному для перевезення транзитних товарів, які надходили до Одеси з різних країн Близького Сходу. А зворотним шляхом вивозилися товари західноєвропейського виробництва.

Глибоке дослідження архівних матеріа-лів, в яких є згадки про будівництво замків і фортець в епоху пізнього середньовіччя, дає змогу повніше вивчити їх значення у розвитку торгівлі, зв'язків міст різних регіонів України. Ці зв'язки, завдяки укрі-пленим містам, сприяли не лише розвиткові внутрішнього ринку, але й міжнародній торгівлі.

III

На другу половину XVI — початок XVII ст. припадає бурхливий розвиток будів-ництва оборонних споруд в Україні. Саме з цього часу залишилося у нас найбільше

пам'яток оборонного будівництва у вигляді збережених або ж решток міст-фортець, замків, храмів, монастирів.

Великі землевласники і шляхта, налякані селянсько-козацькими повстаннями під про-водом Криштофа Косинського (1591-1593 pp.), Северина Наливайка і Григорія Лободи (1594-1596 pp.), перетворювали свої житла у справжні фортеці. Маленькі феодальні замоч-ки, оборонні двори і палаци виростали немов гриби після дощу. Фортифікувалися церкви, костели, синагоги і монастирі. Навіть сільські кладовища та млини перетворювалися інколи на фортеці.

Тут варто сказати відразу декілька слів про стан обстеження цих пам'яток. Якщо пам'ятки давньоруського, скіфського чи більш раннього часу є постійним об'єктом дослідження наших археологів, вони взяті на облік, описані і т. ін., то пам'ятками піз-нішого часу цікавляться, як правило, лише архітектори та мистецтвознавці тоді, коли ці об'єкти (міста-фортеці, замки, храми, монастирі і т. ін.) збереглися. Однак, тут слід врахувати і ту обставину, що численні міста-фортеці, ба, навіть замки бастіонного типу у більшості випадків будувалися на залишках давньоруських городищ.

Цікавими оборонними спорудами часів пізнього середньовіччя, які ще мало досліджені, є храми. І якщо церкви, костели і монастирі будувалися у вигляді фортець від часу прийняття християнства, то синагоги становлять окрему сторінку фортифікацій-них систем, зокрема, міст-фортець кінця XVI— XVII ст. Труднощі у дослідженні цього питання полягають ще й у тому, що ці пам'ятки були повністю або майже повністю знищені під час окупації наших земель фашистською Німеччиною.

Українські землі, захоплені Польщею, стали на зламі XVI і XVII ст. одним із найбільших єврейських осередків у світі

(половина європейських євреїв) і одним з найголовніших їх культурних та релігійних центрів.

Період