В цей час монастир несподівано підняв питання про встановлення до годинника чотирьох циферблатів діаметром у 2,5 м. Енодін дав свою згоду і повідомив, що циферблати будуть чорного кольору з золоченими стрілками та цифрами. Такий зовнішній вигляд не влаштував замовника. Розглянувши питання на Духовному Соборі, монастир вирішив відмовитися від циферблатів, які будуть "псувати класичний стиль архітектури дзвіниці..., і нічого спільного не мають з художніми її деталями".

Спорудження на дзвіниці майданчика для годинника почали влітку і планували завершити за місяць. Але з різних причин будівельні роботи затяглися до кінця жовтня. Нарешті, 13 грудня 1903 р. повірений А. Енодіна Й. Соре, який керував встановленням, налогодженням та пуском годинника, доповідав керівництву Печерської лаври: "сього 13 грудня (годинник) остаточно встановлено на приготованому для нього на дзвіниці місті та пущено в хід". Утворена Духовним Собором монастирська комісія перевірила роботу механізму і дала свої висновки, де зокрема зазначалося: "цей годинник за конструкцією своєю надійно зроблений..., тепер у всіх частинах старанно зібраний, встановлений на місце, пущений в хід... Бій годин відбувається звучно, а чверті відбиваються рівномірно та благозвучно...".

А. Енодін гарантував роботу годинника протягом 15 років, а в разі його поломки обіцяв безкоштовно відремонтувати. На всяк випадок лавра утримувала частину грошей, призначених майстру, як гарантію якості. Але куранти і по наш час працюють справно, не потребуючи капітального ремонту.   

:  .   :  .

[]

Джерела

"Куранти лаврської дзвiницi" МО "КПДІКЗ", Київ-1994

[]

Інші ресурси інтернету

- Міста України отримали у спадщину сотні вежових годинників, котрі у більшості відпрацювали свій ресурс. Виготовити та встановити годинник довільних розмірів з курантами, що відбивають будь-які мелодії, можуть фахівці Центру Нових інформаційних технологій...

Отримано від ""

Трапезна Палата

Матеріал з проекту "WWW Енциклопедiя Києва".

Києво-Печерська Лавра. Колишня монастирська Трапезна палата з церквою. Споруджена у 1893 — 1895 рр. за проектом архітектора .   

:  .   :  .

[]

Джерела

"27 листівок Києва" Мистецтво, Київ-1999

Отримано від ""

Троїцька Надбрамна церква

Матеріал з проекту "WWW Енциклопедiя Києва".

Західний фасад церкви — вхід до монастиря. Праворуч — Києво-Печерської Лаври.

Церкву було збудовано у 1106 — 1108 роках в системі укріплень Києво-Печерського монастиря над головним входом до монастиря на кошти князя-ченця - Луцького князя Святослава, сина чернігівського князя Давида Святославича. Сама церква знаходиться на другому поверсі над брамою. Масивні стовпи розділяють інтер’єр церкви на три нефи, кожен з яких має апсиди сферичної форми зі східного боку (апсиди можна побачити тільки з середини — зовнішні стіни рівні). Декілька вузьких вікон, що прорізають стіни, та загальний візуальний ефект руху вгору, створюють відчуття піднесеної легкості. Конструкція церкви несе відбиток типового будівництва церков 11 — 12 сторіччя, яке було поширене за часів Київської Русі. Наприкінці 17 сторіччя і протягом 18 церкву було значно реконструйовано у стилі українського бароко і вона набула свого сучасного вигляду. Реконструкція призвела до появи “укороченого” купола, змінилося внутрішнє вбрання та з’явилися нові розписи стін. Первинний аскетичний вигляд було витіснено бароковою “грайливістю”.

У 1725 році для церкви було зроблене велике шістнадцятисвічкове паникадило. В 1730 — 1740х роках група художників з Художньої Іконописної школи Монастиря розписали церкву (темпера та масло). Теми для всіх фресок були взяті з Біблії, але на декор, орнаменти та кольорове вирішення значною мірою вплинули традиції українського фольклорного мистецтва. Імена художників довгий час лишалися невідомими і були визначені нещодавно завдяки дослідженням в архівах.   

:  .   :  .

Троїцька Надбрамна церква (фрески)

Матеріал з проекту "WWW Енциклопедiя Києва".

В 1730 — 1740х роках група художників з Художньої Іконописної школи Києво-Печерської лаври розписали іконами (темпера та масло). Теми для всіх фресок були взяті з Біблії, але на декор, орнаменти та кольорове вирішення значною мірою вплинули традиції українського фольклорного мистецтва. Імена художників довгий час лишалися невідомими і були визначені нещодавно завдяки дослідженням в архівах.

Чотири фрески заслуговують на особливу увагу через високу художню майстерність їх виконання: "Похід праведників у рай" — на північній стіні при вході до церкви (верхня фотографія), "Нікейський Вселенський Собор" — на західній стіні (середня фотографія), та "Вигнання торговців із храму " — над входом, "Хрещення ефіопів апостолом Філіпом" — на північній стіні.

Оскільки всі частини церкви мають певне символічне значення, вхід до церкви не є винятком — він символізує дорогу до Бога. На фресці на стіні зображено "Похід праведників до раю". Їх ведуть янголи, яких послав Бог Отець, зображений на стелі. Рай зображено як уявний ландшафт, на якому вільно бродять павичі, слони, верблюди та інші екзотичні тварини.

Фреска в центральному апсиді церкви присвячена Першому Вселенському собору в Нікеї. В самому центрі композиції серед багатьох фігур можна виділити Імператора Костянтина, оточеного церковними ієрархами. Художники не потурбувалися про те, щоб одяг персонажів відповідав минулим часам, але зобразили їх одягненими в костюми 18 сторіччя. З лівого боку фрески зображений Гетьман Іван Скоропадський.

Фреска вигнання Торговців з Храму над входом має дуже динамічну композицію, де Торговці, яких виганяє Ісус Христос, йдуть до справжніх дверей в стіні.

Іконостас (нижня фотографія) відділяє алтар церкви від центрального нефу. Іконостас Троїцької Надбрамної Церкви вирізьблений з липи і позолочений. Він був зроблений в 1734 році. Позолота в поєднанні з багатим орнаментом створює в церкві святковий настрій. Ікони іконостасу написані в тому ж стилі, що і фрески, і наслідують установки Монастиря: обличчя святих мають символізувати глибоку мудрість, небесне натхнення