Селище Моршин відоме з 1482 р. В XVI ст. тут були дві соляні шахти. Про лікувальні властивості місцевої соля-ної ропи стало відомо набагато пізніше. В 1875 р. до Мор-шина було прокладено залізницю, а в 1877 р. німецький ку-пець Б. Штіллер відкрив тут курорт. Пізніше поблизу від Морщина були виявлені мінеральні джерела. У 1880 р. ви-дали перші брошури — проспекти, які розповідали про но-вий курорт. Напередодні першої світової війни його назива-ли в числі найкращих європейських курортів.

Моршин — бальнеологічний курорт, який базується на мінеральних джерелах, лікувальних грязях, запасах озокериту. Тут лікуються переважно захворювання органів травлення.

Унікальним курортом є Трускавець, розташований у гірській долині на висоті 350-400 м над рівнем моря. Ото-чений лісами, курорт відзначається м'яким кліматом з відсутністю різких температурних коливань, характерних для гірських місцевостей. Чисте повітря, цілющі мінеральні джерела створюють винятково сприятливі умови для відпо-чинку і оздоровлення.

Трускавець входив до польських володінь. Після пер-шого поділу Польщі він відійшов до Австрії. В 1772 р. його населення складало 990 чоловік.

З XI ст. Трускавець був відомий як центр видобутку солі. В 1784 р. австрійським урядом встановлено державну монополію на виробництво солі, і трускавецька солеварня була закрита.

В 1814 р. розпочато видобуток нафти. На початку XX ст. Бориславському нафтовому басейну, до якого входив Трус-кавець, належало одно з перших місць у Європі за обсягом видобутку нафти.

В ході геологорозвідувальних робіт у цій місцевості бу-ли виявлені джерела мінеральних вод. У 1827 р. спорудже-но приміщення для прийняття ванн і 4 пансіонати для по-селення приїжджих.

Після 1882 р. Трускавець переходить у віданні спілки, очолюваної шляхтичами Сапєгою і Жолтовським. На її кошти споруджено нову водолікарню, приміщення для інга-ляцій, готелі, впорядковано територію навколо мінеральних

Перша письмова згадка про острів міститься в праці візантійського імператора Костянтина Багрянородного «Про управління імперією» (X ст.).

Тут виявлено більше 100 археологічних та історічних пам'яток. Історичні джерела містять свідчення про засну-вання у XVI ст. на острові Мала Хортиця першої Запорозь-кої Січі князем Дмитром Вишневецьким.

Після ліквідації Запорозької Січі Хортиця була подаро-вана Г. Потьомкіну, а в 1789 р. продана німецьким ко-лоністам, які володіли нею до 1916 р. На острові діє музей історії запорозького козацтва. Тут створено кінний етно-графічний театр «Запорозькі козаки», функціонують готель і корчма «Козацьке подвір'я».

Історико-археологічний музей-заповідник «Кам'яна мо-гила» розташований на площі 15 га і являє собою унікаль-ну історико-культурну і природну пам'ятку. В гротах і пе-черах комплексу зосереджена велика кількість петрогліфів. На степових ділянках заповідника представлені реліктові та ендемічні рослини.

У складі заповідника функціонує музей «Первісне мис-тецтво» і лапідарій — пагорб «Кам'яна могила», де експо-нується понад 3 тис. зображень, виконаних давньою люди-ною в період між пізнім палеолітом (20-16 тис. років до н.е.) і епохою бронзи, також у більш пізні історичні періоди.

У фондах музею зберігаються кам'яні знаряддя, посуд та інші вжиткові предмети, що репрезентують матеріальну і духовну культуру давніх мешканців Північного Причорно-мор'я. Археологами виявлено підтвердження їх зв'язків із Месопотамією, Шумером, Єгиптом, Грецією.

Бердянськ, заснований у 1827 p., відомий як пристань-порт, здатний одночасно приймати понад 50 кораблів із різних країн. Місто було торговельним центром, у якому налічувалося 200 магазинів-складів і 70 купецьких крамниць. У XIX ст. в місті було 2 готелі, 2 трактири, 15 винних погребів, 3 кав'ярні, казино. Серед архітектурних пам'яток області — «Замок у сте-пу» в м. Василівка, неподалік від Запоріжжя. Від палацово-

го комплексу середини XIX ст. тут збереглися три флігелі, оглядова вежа, стайня. Східний і північний флігелі збудо-вані у псевдомавританському стилі, західний є зразком не-оготики. З 1993 р. тут відкрито музей-заповідник «Садиба Попова» (керівника канцелярії князя Г.Потьомкіна).

Село Преслав, звідки з 1875 р. здійснювалось уп-равління болгарськими поселеннями в Таврії, було названо на честь столиці давньої Болгарії (засноване у 1861 p.).

7.5. Донецька область

розташована на південному сході , країни. На півдні вона оми-і вається водами Азовського моря. Площа - 26,5 тис. кв. км (4,1% території країни), населення — 5395 тис. чол. (10,5% населення країни). За чисельністю населен-ня області належить перше місце в Україні.

На території області протікає близько 110 річок. Найбільша з них Сіверський Донець із притоками Казен-ний Торець, Бахмут, Лугань, Кальміус та ін.

В області налічується 70 територій та об'єктів природ-но-заповідного фонду загальною площею 17,7 тис га, в то-му числі два філіали Українського степового заповідника -«Хомутівський степ» і «Крейдяна флора».

До рекреаційних ресурсів області належать морське уз-бережжя, м'який клімат, лікувальні грязі (слов'янські со-лоні озера Ріпне, Сліпне, Вейсове) Основними рекреаційни-ми центрами тут є Маріуполь, Слов'янськ, Слов'яногірськ. У галереях карстових порожнин і колишніх соляних шахт розмістився унікальний спелеосанаторій м. Соледара.

В області 56 готелів, у тому числі в Донецьку — «Шах- . тар», «Турист», турбаза «Слов'яногірська» (м. Слов'яно-гірськ), 2 мотеля, один готельно-офісний центр.

На Донеччині на державному обліку перебуває 4,2 ти-сячі пам'яток, з них — 75 пам'яток належить до архітектур-ної спадщини.

В області діють 19 музеїв із 2 філіалами.

Заснування в 1869 р. міста Донецьк (до 1924 р. - Юзівка, в 1924-1961 pp. - Сталіне) пов'язано з ім'ям Дж. Юза. В 1895 р. на Дон-басі побував О. Купрін, який описав умови праці на цьому заводі в своєму нарисі «Юзівський завод».

Назви деяких міст Донбасу зберігають пам'ять про гірничих інженерів, які розробляли природні багатства краю — П.М. Горлова, Ф.Є. Єнакієва.

Артемівськ (до 1924 р. — Бахмут) -