В 1879 р. в районі Горлівки виявлені ртутні родовища. Невдовзі ртуть не лише перестали вводити з-за кордону, а й почали її експортувати.

У 1951 р. в місті введено в дію завод шампанських вин, що розмістився у старих гірських виробках алебастрового комбінату. Тут, на глибині 70-80 м, в підземних залах і га-лереях, на площі майже 250 тис мі існують оптимальні умо-ви для виготовлення шампанського: відносна вологість ко-ливається в межах 88-98%; температура постійна: і взимку, і влітку вона становить 12-15°С. З 1971 р. Артемівське шампанське експортується в Німеччину, Голандію, Австрію, Швейцарію, Бельгію. Воно здобуло 17 золотих і 16 срібних нагород на найпрестижніших міжнародних виставках.

Назва міста Харцизьк нагадує про козацькі часи: сло-вом «харциз» (у перекладі — розбійник) турки і татари на-зивали козаків.

Місто Слов'яногірськ (до 1964 р. — Банне) розташова-не на півночі Донецької області (історична Слобожанщина). Поблизу нього знаходиться пам'ятка природи — Крейдяні

гори (Святі гори, Дивні гори). Цей край хвойних лісів і го-лубих озер називають «донецькою Швейцарією». Про нього з захопленням відгукувались А. Чехов, О. Купрін, І. Рєпін.

На високому правому березі р. Сіверський Донець у 1624 р. засновано монастир. У 1788 р. монастирські угіддя і майно були передані до казни, а обитель закрита. Новий власник цих земель побудував на крейдяній горі палац, на березі мальовничого озера облаштував купальні для гостей (звідси назва — Банне).

В 1844 р. указом Миколи І Святогірський монастир був відновлений.

Найдавніша частина монастиря — печерний комплекс — розміщена в товщі гори. В середині XVII ст. на верхній те-расі гори було споруджено муровану Миколаївську церкву. Частина її вівтаря вирубана в скелі.

В 1847-1851 pp. було збудовано трапезну, Покровську церкву і дзвіницю, Успенський собор (1859-1868), готель (1877 р.), два корпуси келій (1887 p.), будинок ігумена (1900 р.). В XVII ст. прокладено підземний хід між нижнь-ою і верхньою терасами з нижнім і верхнім павільйонами на обох його кінцях.

Монастирські будівлі були частково зруйновані під час Другої світової війни і відбудовані протягом 1947-1956 pp. Тоді ж на території нижньої частини монастиря споруджено їдальню, адміністративний і спальний корпуси для санаторію, під який ще в 1922 р. було зайнято монастирський комплекс. У 1969 р. розпочато реставрацію монастиря. В 1980 р. його оголошено державним історико-архітектурним заповідником.

У центральній частині м. Олександрівськ розташована поміщицька садиба (1772-1779 pp.). Архітектурний ком-плекс включає палац і два флігелі, з'єднані з ним галерея-ми, службовий корпус, будинок управителя, чотири флігелі та винний погріб.

Донецька область є батьківщиною багатьох відомих лю-дей: художника А. Куінджі (м. Маріуполь), композитора С. Прокоф'єва (с. Красне), поета В. Сосюри (Дебальцеве), актора і режисера Леоніда Бикова, співака Й. Кобзона (Кра-маторськ). .

приймає притоки: Прип'ять, Те-терів, Ірпінь t Стугну (праві), Десну й Трубіж (ліві). Крім того, в межах К. о. протікають Рось та Су пій. Озер мало й зосереджені -вони в основному на Пн. області. Після побудови Київської ГЕС імені Ленінського комсомолу на Дніпрі створено Київське водо-сховигце. Пн. частина К. о. ле-жить в межах зони мішаних лісів (Українське Полісся), більша ча-стина — в лісостеповій. На Пн. переважають дерново-підзолисті грунти, по долинах річок — дер-ново-глейові, лучні та болотні. В центр, частині — опідзолені чор-ноземи, темно-сірі, сірі та світло-сірі опідзолені грунти; в пд. райо-нах — типові чорноземи. Природна рослинність пн. частини області представлена великими масивами хвойних і мішаних лісів, різно-травно-злаковими луками і заболо-ченими ділянками, південної — широколистяними лісами, чагарни-ками, луками. Під лісами (сосна, вільха, дуб, липа, граб) — 622 тис. га. На тер. К. о. водяться: козуля, лось, дика свиня, олень благород-ний, лань європейська, борсук, вовк, єнотовидний собака, лисиця, куниця, заєць, білка, ховрах, хо-м'як, польова та лісова миші тощо, по берегах річок та ін. водойм — бобер, видра, норка, ондатра, дикі качки, кулики; у водоймах — ко-роп, сазан, карась, лин, лящ, пліт-ка, окунь, судак тощо. На тер. області створено Дніпровсько-Те-терівське заповідно-мисливське господарство та Заліське заповід-но-мисливське господарство, держ. заказники (Жорнівський та Дзвін-кі вський), дендропарк <Олександ-ргя>.

Населення. Осн. населення — ук-раїнці (92,1%; 1970, перепис). Жи-вуть також росіяни, євреї, білору-си, поляки та ін. Пересічна густо-та нас.— понад 66 чол. на 1 км3 (1979). Найгустіше заселені центр, і пд. райони області. Міське нас. становить 45% (1979). Найбільші міста (крім Києва): Біла Церква, Бориспіль, Бровари, Васильків, Переяслав-Хмельницький, Фастів. Народне господарство. До Великої Жовтн. соціалістич. революції більша частина тер. сучас. К. о. входила до складу Київ, губ., в економіці якої переважало с. г. Пром-сть була представлена в ос-новному харч, підприємствами, зо-крема цукр., спиртовими і борош-номельними. Бл. 90% усіх під-приємств містилося в Києві. За ро-ки соціалістич. будівництва на тер. області сформувалися нові пром. центри. Київщина перетворилася на індустр.-агр. область з розви-нутою обробною пром-стю та соціа-лістич. багатогалузевим інтенсив-ним і високотоварним с. г. Промисловість. У пром-сті області провідне місце -належить продукції маш.-буд. і металообр., хім. і нафтохім. пром-сті, харч, і легкій галузям. Формуються і розвиваються нові для області галу-зі — порошкова металургія і мікро-біологічна пром-сть. Пром-сть К.