р. Бистрик, зліва по напрямку руху лежить біля стежки великий камінь. Від каменя стежка лісом піднімається на кілька десятків метрів вище і потім спускається вниз до гирла р. Негрової. Стежка особливо потрібна, коли рівень води в р. Бистрику через дощі підвищується.

Від гирла р. Негрової, вище якого с гарне для туристської стоянки місце, лісова тракторна дорога досить круто пнеться вверх по гребеню хребта. Трохи вище дорога стає пологішою і виходить на зруб. Напрям руху - південний-схід. Приблизно через 1,5 км дорога виходить на вирівнену ділянку хребта.

Це - урочище Веснарка. Раніше тут був мисливський будиночок, від якого залишились тільки рештки. Продовжуємо рух по чіткому гребеню на сідловину, нижче якої справа на відстані 35-40 м є джерело води. Сідловина відкрита і з неї відкривається чудовий вид на північний схід на обидві вершини Сивулі. На південний захід видно весь хребет Горгана від металевої вишки біля Яли - до кордону із Закарпаттям. На сідловині зручне місце для нічлігу в наметах.

З сідловини продовжуємо рух через молодий ліс на підйом тракторною дорогою (південний схід) і через 0,5 км підйому виходимо на забуреломлену ділянку на краю хвойного лісу. Продовжуємо рух по хребту, обійшовши бурелом на північний схід. Лісом веде добра стежка, що через 0,5 км виводить на Головний Вододільний хребет - на полонину Рущина. По хребту колись проходив кордон Польщі і Чехословаччини. Збереглись бетонні прикордонні стовпчики з цифрами і буквами "Р" (Польща) та "S" (Словаччина), що служать добрим орієнтиром для туристів. Сьогодні тут проходить межа Івано-Франківщини та Закарпаття. Продовжуємо рух по кордону на північний схід. Щоб не набирати зайву висоту, можна вершини Головного Вододілу обходити численними овечими стежками із Закарпатського боку. На полонині знаходиться в літній час стійбище закарпатських вівчарів. Ще 1 км руху і виходимо на верхів'я струмка Негровець, що починається з-під полонини. Тут полонина розширюється. Зійшовши дорогою з кордону на північ, підходимо до руїн бувшої польської погранзастави під г. Сивулею. Від погранзастави веде стежка до витоку р. Негровця (приблизно 50 м). Саме тут можна знайти багато зручних місць для нічлігу в наметах, хоч і трохи буде проблема з дровами, які випалені численними групами туристів.

Від руїн починається добре протоптана стежка на г. Сивулю.Спочатку перші 600 - 700 м вона серпантинами через хвойний

ліс піднімається по крутому схилу. Пройшовши цю відстань, виходимо до початку заростей гірської сосни. Тут стежка роздвоюється (місце розходження стежок позначено кам'яним тром). Звертаємо вправо на схід. Стежка стає пологішою, гірська сосна з висотою все нижчою. Стежка виходить на північно-східний схил масиву Сивулі і повертає на північ - північний схід. Підйом майже відкритий, стежка досить полога, кам'яниста. Часом справа ще видно рештки колючого дроту з часів 1-ої світової війни. Передвершинна ділянка завалена великими брилами пісковика, багато залишків окопів та землянок. На вершині г. Сивуля (1818м) встановлено кількаметровий стовп.

Майже на північ з вершини, на відстані біля 1 км видно другу вищу вершину Сивулі (1836 м). З однієї вершини на другу через неглибоку сідловину веде хороша стежка. Час виходу на першу вершину Сивулі від руїн погранзастави для групи середніх фізичних можливостей без рюкзаків 50 хв - 1 год 10 хв. З Сивулі (1818 м) відкривається чудова панорама на деякі вершини Українських Карпат. На півночі - Ігровець з г.Висока, на заході - хр. Горган з вишкою, а за ним г. Овал, г.Попадя, г.Грофа та ін. На північному сході добре проглядається долина р.Бистриці Солотвинської, а на сході поряд з г.Сивулею вершини гір Боярин і Негрова. Вдалині на сході г. Довбушанка, а за нею - г.Говерла і г.Петрос. На півдні чудова панорама полонинських хребтів Закарпаття. З обидвох вершин Сивулі гарно проглядається описаний нижче шлях виходу на полонину Рущина. Точні азимути на навколишні вершини легко визначити за допомогою топографічної карти.

Друга вершина Сивулі є більш крутою, конусоподібною, завалена великими блоками пісковика. З неї добре видно, крім навколишніх вершин, полонину Рущина, з якої починався вихід на вершину. Із Сивулі є декілька варіантів повернення в Ялу - Ризарню.

П Через полонину Рушина.

Щоб з вищої вершини Сивулі ще раз не виходити наверх, рекомендуємо обійти першу вершину траверсом з півдня. Для цього рекомендуємо із сідловини між обидвома вершинами пройти траверсом на південь на спуск добре помітною стежкою і вийти до кам'яного туру в місці роздвоєння стежок (це місце описувалось в характеристиці шляху на вершину). Дальше повернення в Ялу - Ризарню по трасі підйому.

2) 3 полонини Рущина виходимо до витоку потока Негровець (50

м від руїн погранзастави) і райсштоку, що на одній висоті огинає всі відроги хребта Матагів, рухаємось на північний захід (генеральний напрямок). Цей шлях дуже довгий, стежка непогана хоч на ділянці під г. Лопушна біля 1,5 км стежка веде через зарості гірської сосни. В дощову погоду рух по цій стежці є небажаним. Приблизно через 2,5 год ходу з полонини Рущина ця стежка роздвоюється. Стежка, що веде вправо, через 50 хв ходу виведе на полонину Погар під Ігровцем. Стежка вліво веде