Полтава — місто обласного підпорядкування, обласний і районний центр. Розташована на р. Ворсклі (прит. Дніпра), вузол залізнич. та автомоб. шляхів; аеропорт. Пл. 7,7 тис. га. Поділяється на 3 міські райони. 317,0 тис. ж. (1990). Вперше згадується в Іпатіївсь-кому літописі 1174 під назвою Лтава, під сучасною назвою відома з 1430. У 17 ст. П. ді-стала магдебурзьке право, місь-кі права затверджено 1641. По-верхня правобережної (основ-ної) частини міста слабохви-ляста, в прирічковій частині глибоко розчленована балками і ярами. Перевищення висот до 72 м. Лівобережна частина — рівнинна заплава і надзаплав-на тераса Ворскли. Пересічна т-ра січня —7,0°, липня +20,5°. Опадів 485 мм на рік. Метеостанція. Пл. зелених на-саджень 934 га. У місті — Полтавський міський парк — пам'ятка садово-паркового ми-стецтва респ. значення та 22 пам'ятки природи і 7 парків — пам'яток садово-паркового ми-стецтва (всі — місц. значення). П.— один із значних пром. центрів республіки. Провідна галузь пром-сті — маш.-буд. і металообр., особливо електро-тех. (з-ди: газорозрядних ламп, штучних алмазів і алмазного інструменту, «Електромотор», турбомех., тепловозоремонтний, ливарно-механічний, автоагре-гатний; виробничі об'єднання «Продмаш» і «Укрхіммаш»). Розвинута харч, (м'ясокомбі-нат, олієекстракційний, мол. та ін. з-ди) і легка (експери-ментально-взут. ф-ка, об'єд-нання: виробничі швейне та трикотажне, виробничо-худож. «Полтавка») пром-сть. Фарфо-ровий з-д, ф-ка муз. інстру-ментів. Вироби, буд. матеріа-лів, деревообробка. У місті —

13 н.-д. і проектних інститутів, Полтавський обласний центр по гідрометеорології. 5 вузів (інженерно-буд., кооператив-ний, мед. стоматологічний, пед., с.-г. ін-ти), 8 серед, спец. навч. заклдів, 13 профес.-тех. уч-щ. Діє 2 театри (укр. муз.-драм. і ляльок), обл. філармонія, 6 музеїв, у т. ч. Полтавський краєзнавчий музей. Полтавський відділ Географічного товарист-ва України, Бюро подорожей та екскурсій. Туристський ком-плекс «Турист». Численні об'єкти туризму (див. план міста та туристську карту області; за станом на 1.1 1991). Літ.: Полтавщина туристська. Пу-тівник. Харків, 1982; Климат Полтавы. Л., 1983; Волосков В. Ф. Полтава. 100 памятных мест. Пу-теводитель. Харьков, 1987; Полта-ва. Книга для туристов. Харьков, 1989. Г. М. Коваленко.

ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ.

Утворена 22.ІХ 1937. Розта-

шована в центр, частині Ліво-бережної України. На Пн. межує з Черніг. і Сум., на Сх.— з Харків., на Пд.— з Дніпроп. та Кіровогр., на Зх.— з Черкас, та Київ, областями. Пл. 28,7 тис. км2 (4,8 % площі респуб-ліки). Нас. 1757,0 тис. чол. (1990, 3,4 % всього населення України).

Центр — м. Полтава. Поділя-ється на 25 районів, має 15 міст, у т. ч. 5 обл. підпоряд-кування, 21 селище міського типу, 1862 сільські населені пункти.

Вигідне геогр. положення, зна-чні поклади корисних копалин, розташування у лісостеповій фізико-географічній зоні зі сприятливими грунтово-кліма-тич. умовами, густа транс-портна сітка — важливі спри-ятливі передумови розвитку всіх сфер економіки Полтав-ської області.

Населення і трудові ресурси. Нац. склад населення області однорідний: українці — 89 %, росіяни — 9 %, ін. національ-ності — 2 %. Пересічна густота населення — 60,9 чол. на 1 км2 (1990). Найбільше заселена смуга, що перетинає область з Пн. Зх. на Пд. Сх., від Пиря-тина до Карлівки, найменша густота — на Пд. (Глобин-ський, Козельщинський, Кобе-ляцький р-ни) і Пн. Сх. (Коте-левський р-н). Міське населен-ня становить 56,7 %. За 1970 — 90 воно зросло на 316,7 тис. чол., гол. чин. за рахунок міграції сільс. населення, пере-творення сільс. нас. пунктів на міські та природного при-росту. Серед міськ. поселень переважають малі міста. За функціональною структурою виділяють багатофункціональ-ні (Полтава), багатогалузеві (Кременчук, Лубни) і галузеві (Комсомольськ) пром. центри, транспортні (Гребінка), рекреа-ційні (Миргород) та місц. госпо-

дарсько-організаційні центри. Осн. частина трудових ресурсів області зайнята в галузях матеріального виробництва (%): у пром-сті — 24,7, с. г.— 22,4, транспорті і зв'язку — 6,8, буд-ві — 8,5. В цілому об-ласть достатньо забезпечена трудовими ресурсами, за ви-нятком с. г.

Природні умови і ресурси. В геоструктурному відношенні територія області належить до осьової (рифтової) частини і пд.-зх. борту Дніпровсько-До-нецької западини. Поверхня кристаліч. фундаменту в осьо-вій частині при заг. похилі

Полтава.

Колона на честь Полтавської битви 1709. Вид мікрорайону «Левада».

від 4—6 км на Пн. Зх. до 17 км на Пд. Сх. утворює Удайську сідловину та Псельсько-Ворск-лянську сідловину — підняття фундаменту, які чергуються з Лохвицькою депресією і Кар-лівською депресією. В рифтовій частині на поверхні фундаменту залягають вулка-ногенно-осадочні, у т. ч. соле-носні відклади девону. Верхній поверх осадочного чохла пере-криває рифтову і бортову зони. До його складу входять кар-бонові й пермські аргіліти, глини, пісковики, кам. сіль; тріасова піщано-глиниста тов-ща; юрські піски, вапняки, глини; крейдові піски, крейда; палеогенові мергелі, піски, гли-ни; неогенові піски й суглинки. Осадочна товща завершується антропогеновими піщаними утвореннями дніпровських те-рас, перекритими лесоподібни-ми суглинками. П. о. лежить на Придніпровській низовині. Поверхня рівнинна з заг. по-хилом на Пд. Зх. Найбільше підвищена пн.-сх. частина об-ласті — Полтавська рівнина (вис. до 202 м). Для неї харак-терне чергування плоских вододілів з широкими (до 10—12 км) долинами лівих приток Дніпра. Глибина врізу річкових долин досягає 40— 50 м. Розвинута яружно-бал-кова сітка, густота розчлену-вання на Пн. і Пн. Сх. 0,4— 0,6 км/км2, на Пд. 0,8—1,0 км/км2. Мінім, висоти на Пд., в долині Дніпра (60—80 м). На межиріччях подекуди трапляються ізольовані під-няття, пов'язані з соляними структурами (Висачківський