Миргороді, «Кремінь» у Кременчуці. Функціонують також туристичні бази «Новосанжарська», «Сонячна», «Бузковий гай», «Кротенківська». ; ^'АУ , , ;
Полтавщина заселена з доби пізнього палеоліту (понад 20 тис. років тому).
На Полтавщині виявлено близько 50 пам'яток скіфсько-сарматського періоду. Серед них виділяється Більське горо-дище — одна з найбільших у Європі скіфських архео-логічних пам'яток. Деякі дослідники пов'язують його з Гелоном, що згадується Геродотом у його «Історії греко-перських воєн». Городище з прилеглою територією оголо-шено заповідником.
У VIII—IX ст. територію Полтавщини населяли пере-важно сіверяни. В IX—X ст. край належав до Переяславсь-кої землі. По Ворсклі в її нижній і середній течії проходив південний кордон давньоруської держави, що відмежовував її від територій, де безперешкодно пересувались кочові пле-мена — печеніги, половці та ін. Ще за Володимира Свято-славича розпочато будівництво укріплень по Остру, Трубе-жу, Сулі, Стугні (Посульська лінія).
Полтавщина входила до складу Черкаського і Перея-славського староств Київського воєводства. В той час, за свідченням французького інженера Г.-Л. де Боплана, на Полтавщині існувало понад 300 поселень. Великі земельні наділи мали тут польські магнати — Жолкевські, Конєц-польські, Потоцькі та ін. Найбільшими землевласниками бу-ли князі Вишневецькі. Яремі (Єремії) Вишневецькому нале-жали на Лівобережжі — переважно на Полтавщині — 53 великих населених пункти (Ромни, Лохвиця, Лубни, Пиря-тин, Глинськ, Хорол, Полтава). Столицею володінь Я.Виш-невецького були Лубни, де він побудував розкішний палац, зруйнований козаками в 1648 р., в ході боїв з польською армією, оскільки Ярема Вишневецький із своїм 6-тисячним надвірним військом воював на боці польського уряду. Його син Михайло в 1669-1673 pp. був польським королем.
Після початку визвольної війни були створені Пол-тавський, Миргородський, Лубенський, Гадяцький полки.
Полтавщина, як і Чернігівщина, була надійним тилом армії Б. Хмельницького.
Після скасування в 1781 р. Гетьманщини територія Полтавщини входила до складу Київського, Чернігівського, Катеринославського (з 1783) намісництв, а з 1796 р. — Ма-лоросійської губернії. В 1802 р. була створена Полтавська губернія. ;:и,-. , T^fi-r : :Т :'. -* - * ** ,:М'
В 1925 p., після скасування губернського поділу, Пол-тавщина складалася з 5 округ. У 1932 р. її територія була поділена між Київською і Харківською областями, а в 1937 р. було створено Полтавську область.
На Полтавщині збереглись давні історичні міста: Хо-рол, Говтва, Лубни, Пирятин, Полтава та ін.
Найдавнішим із населених пунктів Полтав-щини є Хорол, який уперше згадується в 1083 р. Там народився відомий фольклорист і літерату-рознавець М.А. Цертелєв (Церетелі). В місті бували поети В.А. Жуковський (1837 р.) і ™ О.С. Пушкін (1820 p., 1824 p.).
В Місто Лубни пов'язане з ім'ям А. Керн -уродженої Полторацької, дочки предводителя місцевого дворянства. Тут пройшло її дитинст-во, пізніше вона теж часто приїздила сюди. На місці колишньої садиби Полторацьких закладе-но парк.
Неподалік від Лубен розташований ансамбль Мгарсько-го Спасо-Преображенського монастиря, заснованого в 1619 р. на кошти Раїни Вишневецької — двоюрідної сестри Петра Могили. Тут у чернечому сані в 1663 р. перебував Юрій Хмельницький.
Ансамбль складається з Преображенського собору, Бла-говіщенської церкви, трапезної з келіями, надбрамної дзві-ниці, будинку ігумена, двоповерхового готелю.
И Полтава розташована по обидва береги р. Ворскли. У письмових джерелах поселення вперше згадується в 1174 р. під назвою Лтава. Після монголо-татарської навали поселен-ня прийшло в занепад. Перша згадка про нього
після тривалої відсутності будь-яких відомостей відносить-ся до першої половини XV ст., коли документи наводять уже назву Полтава. В 1430 р. Полтава була передана вели-ким литовським князем Вітовтом у володіння Лексади Мансурксановича, Лекси — татарського мурзи, що після прийняття православ'я отримав титул князя і родове ім'я Олександра Глинського. Він побудував полтавську форте-цю. У 1482 р. її дерев'яні укріплення і земляні вали були зруйновані Менглі-Гиреєм.
З 1802 р. Полтава — губернський центр. За проектом архітектора М.А. Амвросимова Полтаву передбачалось пе-ретворити на «малий Петербург».
Було закладено новий центр — Круглу площу, ансамбль якої вважається найбільш значним в Україні серед архітек-турних комплексів, побудованих у стилі класицизму. З 1805 по 1811 р. споруджено 7 адміністративних будинків за про-ектами відомих архітекторів А. Захарова, М. Казакова, Л. Руска, E. Соколова та ін.
У будинку Малоросійського поштамту деякий час міс-тилась губернська канцелярія. В 1822 р. в цьому приміщен-ні функціонувала міська гімназія і притулок для дітей збід-нілих дворян, де працював вихователем І.П. Котляревський. Пізніше тут була Маріїнська жіноча гімназія, а в радянсь-кий період середня школа, міськком компартії.
В 1810 р. тут зведено будинок губернатора, потім — ге-нерал-губернатора, віце-губернатора, приміщення дворянсь-кого зібрання. Найбільш масштабною спорудою в ансамблі був Кадетський корпус.
У 1810 р. споруджено будинок Полтавського вільного те-атру, для трупи якого І.П. Котляревським написані п'єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник». Першим виконав-цем ролей Макогоненка і Михаїла Чупруна був М.С. Щеп-кін, який саме тут розпочав свою театральну кар'єру, а також став вільним. Генерал-губернатор Полтави князь М. Рєпнін, який ініціював викуплення великого артиста з кріпацтва, був одним із засновників Полтавського інституту шляхетних дівчат, школи садівництва, кадетського корпусу. Історик Бан-тиш-Каменський видав свою «Історію Малої Росії» за фінан-сового сприяння князя Рєпніна.
При Полтавському театрі існував хор хлопчиків, кращі співаки якого відбиралися для участі у придворній співацькій капелі в Петербурзі. В 1838 р. з цією метою Пол-таву відвідав капельмейстер капели М. Глінка.
На Полтавщині діяли численні домашні театри. Теат-ром Трощинських у селі Кибинці керував разом з В. Кап-ністом управитель поміщицького маєтку В.П. Гоголь-Яновський. У театральних виставах були задіяні члени їх родин, серед яких — М.
