«Матінко, рятуй нас!»

Якось їхало селянське подружжя возом із села Витвиці на базар до містечка Болехова. Коли проїжджали дорогою біля стрімкої стіни у селі Гошів, почули сильний гуркіт. Підняли голови й остовпіли: величезний уламок скелі летів уздовж стіни вниз просто на них. Часу, щоб уникнути смертельної небезпеки, не було, тож переляканий чоловік щосили гукнув: «Гошівська Матінко, рятуй нас!» І сталося диво: уламок відбився від стіни і, перескочивши над головами подорожніх, впав у річку Лужанку. І донині ця брила лежить у річці, а місцеві жителі з покоління в покоління переказують бувальщину.

Одужав хворий, який чекав смертi

Місцевий мешканець Гнат Сокольницький понад три місяці був прикутий до ліжка. Січневого дня 1756 року, висповідавшись, чекав смерті. У цей час до нього приїхала мати. Побачивши свою дитину на межі між життям і смертю, жінка стала навколішки перед образом і щиро просила у Матері Божої, щоб та або дарувала йому життя, або ж прискорила смерть. Немов прокинувшись від сну, хлопець прийшов до пам’яті. Все ще не втрачаючи надії, мати веліла мерщій запрягати коней і їхати до Гошева. Перед чудотворною іконою відслужили святу літургію за одужання хворого. І вже за кілька днів він і справді встав із ліжка.