де середня багаторічна кількість опадів становить 420 мм. Водні ресурси представлені прісними поверхневими та підземними водами, а також солоною водою Чорного моря. Се-редній багаторічний місцевий річний стік, який формується за ра-хунок малих рік та водостоків, становить 0,35 м3 або 0,7% від за-гального показника в країні. Транзитний стік області, який фор-мується в основному в басейні Дністра, становить 12,5 км3. Вра-ховуючи обмеженість місцевих водних ресурсів, нерівномірність їх розподілу, в області побудовано близько 800 штучних водойм. Споживання свіжої води в регіоні за 1990-2000 рр. змен-шилось у 2,7 рази і становить 479 млн. м3. Це пояснюється перш за все скороченням водовикористання водоємних галузей промис-лового виробництва і сільського господарства. Значно знизилися об'єми оборотної та послідовно (повторно) використаної води — до 179 млн. м3 (1990 р. — 353, 1995 р. — 245 млн. м3), у той же час частка оборотної води у загальному об'єми використання на ви-робничі потреби збільшилась і становила 69% (1990 р. — 58%).
1.3. Лісові ресурси.
Лісові ресурси обмежені й виконують переважно приро-доохоронну, санітарно-гігієнічну та рекреаційну функції. Загаль-на площа лісів та інших лісовкритих площ становить 223,0 тис. гектарів (2,1% в Україні), у тому числі на ліси непромислового значення припадає близько 90%. Обсяг продукції лісового госпо-дарства складає в Україні невисоку питому вагу — 0,6%, причому рівень його щорічно скорочується. Тому для забезпечення власних потреб у продукції лісового господарства в область завозять-ся різні види деревини з інших регіонів держави і зарубіжжя.
Темпи лісовідновлення в лісовому фонді після 1990 р. значно скоротилися. Так, у 1999 р. відновлено 1204 га, а у 2000 р. майже втричі менше — 407 га. Уповільнився також процес посад-ки і посіву лісу в лісовому фонді, який у 1990 р. становив 1204, у 2000 р. —352 га.
Основна проблема лісового господарства області поля-гає у прискоренні темпів лісовідновлення, посадки і посіву лісу.
Має місцеве значення. В ра-йоні функціонують підприємства целюлозно-паперової промис-ловості, зокрема Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат. Промисловість будівельних матеріалів недостатньо розвинута. На заводах цієї галузі виготовляють залізобетонні вироби, м'яку покрівлю, лінолеум.
1.4. Кліматичні ресурси.
Кліматичні ресурси є одним із найважливіших природ-них багатств регіону, яке в подальшому визначатиме його еко-номічний профіль. Саме тут є великі можливості для розвитку різних видів рекреації на регіональному, державному та міжна-родному рівнях.
Основними природними рекреаційними ресурсами є клі-мат, лікувальні грязі та ропа лиманів, піщані пляжі, мінеральні води. За багатством і різноманітністю природних лікувальних ре-сурсів, а також кількістю курортно-оздоровчих установ регіон займає друге місце після Автономної Республіки Крим. Курорти області за складом лікувальних ресурсів є грязекліматичними з елементами бальнеотерапії. Особливу цінність мають унікальні мулові грязі Куяльницького і Шаболатського лиманів, піщані пляжі та мінеральні води Чорноморського узбережжя. Рекре-аційні ресурси дозволяють ефективно лікувати хвороби системи кровообігу, органів дихання, порушення обміну речовин та інші.
Незбалансований протягом бага-тьох років розвиток народного господарства, безвідповідальне ставлення галузевих органів управління призвели до екстенсивного природокористування, різкого погіршення стану навко-лишнього середовища.
У 2000 р. викиди шкідливих речовин в атмосферне повіт-ря стаціонарними джерелами забруднення становили 23,2, пере-сувними — 90,3 тис. тонн. Значний руйнівний вплив на довкілля здійснюють аварійні забруднення і пов'язані з ними надзвичайні екологічні ситуації. В основному вони спричинені недотриман-ням техніки безпеки на підприємствах, значним старінням еко-логічної інфраструктури (очисних споруд, сховищ відходів, ре-культиваційної техніки). За 2000 р. в області сталося 12 таких си-туацій, що призвели до забруднення водних ресурсів, загальні збитки від яких склали 16011,2 тис. грн. Для вирішення водоохо-ронних завдань необхідно підвищити ефективність існуючих очисних споруд, особливо локальних (на промислових підприєм-ствах), розробити систему заходів щодо впровадження комплекс-них, маловідходних технологій та налагодити оптимальну ек-сплуатацію водозаборів підземних вод.
1.5.Земельні ресурси і їх особливості.
Земельні ресурси. За станом на 01.01.2001 в області зосереджено 3118,3 тисячі гектарів земельного фонду, утому числі 2590,8тис. сільськогосподарських угідь (6,2% в Україні), з них ріллі — 2077,6 тис. га (6,4%). Забезпе-ченість сільгоспугіддями і ріллею на душу населення становить відповідно 1,05 та 0,84 та (середньодержавні показники 0,85 і 0,66 га). Сільськогосподарська освоєність території (суші) досить висока — 83,1%, (в Україні — 72,2%), рівень її розораності — 69,6%, у тому числі сільгоспугідь — 84%. У ґрунтовому покриві області переважають родючі чорноземи звичайні, але в них відбувається прискорене зниження вмісту гумусу.
В структурі земельного фонду за 1990-2000 рр. дещо ско-ротилась питома вага сільськогосподарських угідь, а в складі ос-танніх підвищилась частка природних кормових угідь, значно зменшилась площа зрошуваних земель. Основною проблемою щодо землекористування є відновлення природної родючості ґрунтів, покращення структури землекористування, зокрема сільськогосподарських угідь.
1.6. Характеристика транспортних шляхів.
Вигідне географічне положення області, розміщення на перетині транспортних шляхів із Середньої Азії і Росії в Європу, вихід до Чорного моря сприяють розвитку її транспортної мережі. Тут інтенсивно розвинуто основні види транспорту: морський, залізничний, автомобільний, трубо-провідний. Саме транспорт забезпечує активну участь регіону в територіальному поділі праці, тому щільність транспортної ме-режі тут максимальна в Україні.
Територію Одеської області обслуговують залізничний, автомобільний, повітряний, річковий, морський і трубопровід-ний транспорт.
Провідну роль у зовнішніх та внутрішніх перевезеннях відіграє залізничний й автомобільний транспорт. Експлуа-таційна довжина залізничних колій загального користування становить 1095 км (2000 р.), щільність — 33 км на 1000 км? тери-торії. Основні залізничні магістралі, які перетинають область: Одеса — Москва, Одеса — Санкт-Петербург, Одеса — Жмерин-ка, Одеса — ім. Т.Шевченка, Одеса — Бессарабська, Арциз — Ізмаїл, Абаклія — Рені, Мігаєво — Іванівна — Рахівка, вузли: Одеса, Рені,