1995 | 9,6 | 8,3 | 12,2 | 15,7 | 14,0 | 18,9 | -6,1 | -5,7 | -6,7

2000 | 8,0 | 6.9 | 10,1 | 15,2 | 13.4 | 18.4 | -7,2 | -6,5 | -8,3

Іщук СІ. Географія промислових комплексів. — К.: Віпо,
1993. ст.86-90

За адміністративно-територіальним поді-лом область включає 26 районів, 19 міст, у тому числі 7 республіканського та обласного значення, 33 селища міського типу, 1138 сільських населених пунктів. Основними урбанізованими вузлами є міста: Одеса, Ізмаїл, Іллічівськ, Білгород-Дністровсь-кий. За станом на 01.01.2001 в сільській місцевості проживало 851,2 тис. осіб або 34,2% всього населення. За 1991-2000 рр. зменшилась середня людність міських поселень, у сільському розселенні знизилась щільність населення і людність поселень. Функціонування в об-ласті багатогалузевого суспільно-господарського і комплексу, на-явність великої кількості технологічно складних виробництв сприяли формуванню потужного науково-технічного потенціа-лу, основу якого складають науково-дослідні установи галузевого і академічного підпорядкування, вищі навчальні заклади III—IV рівнів акредитації. Спеціалізація цих організацій відповідає господарському профілю: Одеський генетичний інститут (Національний центр насіннєзнавства і сорт вивчення), Одеський інститут виноградарства і і виноробства, Одеське відділення Південного науково-дослідного інституту морського і рибного господарства та океанографії, Одеський гідромеліоративний центр Чорного та Азовського морів та інші. На початок 2000 року в регіоні нараховувалося 822 установи, які виконували наукові й науково-технічні роботи. У7 них відбулося значне скорочення кількості працівників основної І діяльності — з 20,6 тисяч у 1991 році до 7,3 тисяч, а також допоміжного персоналу — відповідно з 4,5 до 1,7 тисяч осіб. В економіці Одеської області зайняті 845 фахівців з науковими ступенями, у тому числі 140 докторів та 705 кандидатів наук.

У 1999 році в області працювало 333 академіки і члени-кореспонденти академій наук, зокрема: в Національній академії наук — 11, Українській академії аграрних наук і Академії педа-гогічних наук — по 8, Академії медичних наук — 4, Академії пра-вових наук — 2, в інших галузевих академіях — 300 осіб.

Обсяг фінансування науково-дослідних робіт в Одеській об-ласті у 2000 р. склав 46,2 млн. грн. (2,2% від загальнодержавного по-казника), в тому числі 33,9% за рахунок держбюджету, 3,9 — позабю-джетних фондів, 54,0% — за рахунок коштів замовника, робіт, викона-них за рахунок власних коштів відповідно 621,8 тис. грн. — 1,3%. Ви-конано 1264 розробок, у тому числі 284 — по створенню нових видів техніки й технологій, з них 37 — перевищує світовий технічний рівень.

Соціально-економічний розвиток області від-бувається в досить складних умовах розбудови ринкової еко-номіки України, що виявляються в недосконалій структурній політиці держави, невизначеності форм та методів її регулюючо-го впливу, порушенні господарських зв'язків, спаду вироб-ництва, загостренні соціальних протиріч тощо. Економічні про-цеси не супроводжуються відчутними якісними перетвореннями, позитивними структурними змінами, подоланням нагромадже-них за останні роки відтворювальних деформацій та змін у соціальній сфері. У багатьох випадках відбувається поглиблення цих диспропорцій, які потребують негайного усунення.

Однією з ключових проблем є структурна деформація промислового виробництва. Незважаючи на зростання випуску продукції переважно кінцевого використання, загальна тенденція погіршення структури промислового виробництва не змінилася.

На дуже низькому рівні залишається коефіцієнт онов-лення і введення в дію основних фондів. У розвитку інвестиційно-го комплексу району необхідно здійснювати заходи щодо удос-коналення структури капітальних вкладень відповідно до змін в структурі господарства, спрямовувати випереджаючими темпа-ми капіталовкладення у виробничу сферу, стимулювати інвес-тиційну діяльність суб'єктів господарювання. У цьому контексті першочергове значення має підвищення конкурентоспромож-ності економіки області та реалізація інноваційної стратегії її розвитку, зниження енергоємності й матеріаломісткості промис-лового виробництва, закріплення позитивних наслідків реформу-вання АПК, забезпечення загального приросту продукції, оста-точне подолання збитковості та зміцнення фінансового стану сільськогосподарських підприємств.

Особливої уваги потребують проблеми, пов'язані з соці-альною сферою, рівнем життя, проблеми зайнятості, підвищення добробуту широких верств населення. Валивим є забезпечення більш ефективного використання і розвитку трудового потенціа-лу населення регіону.

Головними у розвитку народно господарського комплексу області в подальшому повинні стати дії по нейтралізації негативних наслідків диспропорції в розвитку та розміщенні про-дуктивних сил, поліпшенні екологічної ситуації в місті Одесі та області, покращенню життєвого рівня населення. Тому подаль-ший економічний і соціальний розвиток регіону пов'язаний з поліпшенням стану довкілля, раціональним використанням при-родних ресурсів на основі застосування економічних інстру-ментів їх раціонального використання, здійснення на регіональ-ному та місцевому рівнях невідкладних заходів, спрямованих на забезпечення надійної екологічної безпеки.

У стратегії розвитку Одеської області треба надати пріоритет розвитку морегосподарського комплексу — суднобу-дуванню та судноремонту, рибному і портовому господарству, машинобудуванню для АПК, освоєнню нафтогазових родовищ шельфової зони Чорного моря. Важливим напрямом є створення сучасної інфраструктури туризму та оздоровлення.

Необхідною умовою поліпшення соціально-економічно-го стану в регіоні буде структурна перебудова народногоспо-дарського комплексу на принципах взаємоузгодження регіональ-них і загальнодержавних інтересів, спрямування значної частини інвестицій на розвиток перспективних галузей економіки та ок-ремих підприємств, що випускають конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію.

Одеська область має можливості для розвитку, в тому числі на шляху зміцнення економічних зв'язків з країнами Серед-земномор'я, Близького Сходу, басейну Індійського океану, Дале-кого Сходу, Латинської Америки. Через Дунайську транспортну систему район має вихід до Східної та Центральної Європи, що та-кож сприятиме розвитку міждержавних і міжрегіональних зв'язків.

Розділ №2. Характеристика області як комплекс.

2.1. Рекреаційні ресурси.

Основними природними рекреаційними ресурсами є клі-мат, лікувальні грязі та ропа лиманів, піщані пляжі, мінеральні води. За багатством і різноманітністю природних лікувальних ре-сурсів, а також кількістю курортно-оздоровчих установ регіон займає друге місце після Автономної Республіки Крим. Курорти області за складом лікувальних ресурсів є грязекліматичними