З наближенням до екваторіального поясу з'являються високі злаки (слонова трава, бородач), галерейні ліси в долинах річок - це високотравна савана, яка особливо часто своїм походженням завдячує людині. Тут зустрічаються рідколісся, де рослини скидають листя в сухий сезон. Колись тут панували перемінно-вологі ліси, які оконтурювали вологі екваторіальні ліси їх людина особливо активно вирубувала . та випалювала, відвойовуючи собі ділянки під сільськогосподарські угіддя, які через деякий час припиняла обробляти, бо родючість падала і ґрунти швидко виснажувалися. На місці таких ділянок часто з'являлася савана, де серед суцільного моря злаків височать окремі гаї чи окремі дерева: баобаби, пальми дум, олійні та віялові пальми.

Гілеї відзначаються багатством видів. В цих густих лісах росте близько 3000 порід дерев. Ліси багатоярусні - це результат боротьби за світло, в якій беруть участь дерева, ліани та епіфіти. Дерева верхнього ярусу (фікуси, олійна та винна пальми, дерево кола, пальма сейба та ін.) заввишки до 70 м, мають листя ксероморфної структури, яке велике, тверде, з восковим блиском, що є необхідною умовою для захисту від надмірної транспірації вологи та інсоляції в спекотливі полуденні години. Щільний покрив листя захищає його також і від пошкодження при потужних ударах дощових крапель, а блискуча поверхня сприяє стіканню крапель, які могли б відігравати роль лінзи і пошкодити листок. Стовбури дерев незначного діаметра і мають дуже тонку кору, яка не перешкоджає розвитку квітів та плодів безпосередньо на стовбурах (явище кауліфлорії). Дерева кожного ярусу могли б бути і вищими, але насичені водою пухкі латеритні ґрунти не в змозі втримати від падіння високі та масивні дерева. Тому коренева система поширюється головним чином у горизонтальному напрямку. Крім того, часто в дерев розвиваються ходульні або дошкоподібні корені-підпорки. Стійкості дерев сприяє також густа сітка ліан - пальма ротанг, каучуконосна ландольфія, отруйний строфант та ін. В заболочених місцях у дерев розвиваються повітряні корені. Видовий склад дерев дуже різноманітний (до 100 видів на гектар). Сезонні ритми періоду вегетації тут відсутні. Різні види дерев цвітуть, плодоносять, скидають листя в різний час. Часто одні рослини тільки цвітуть, а на інших уже дозріли плоди. Багато епіфітів - фікуси, орхідеї, папороті, мохи тощо. На низьких терасах ростуть заболочені гілеї - вони періодично затоплюються під час повеней. Видовий склад їх значно бідніший, дерева нижчі, з ходульними та повітряними коренями.

Під деревами верхнього ярусу ростуть також ярусами рослини, висота яких нижча - банани, різні види пальм, ліберійське кавове дерево тощо, а також понад 50 видів дерев з цінною деревиною - ебенове або чорне, окуме, сандал, червоне дерево та ін. Експлуатація лісів для заготовки цінної деревини повсюди веде до глибоких і часто незворотніх процесів деградації природного рослинного покриву.

Найнижчий ярус гілей займає густий непрохідний підлісок з чагарниками. Тут багато каучуконосів, деревовидних папоротей, де-рева кола та ін.

З рослин гілей особливу цінність для населення мають олійна пальма, яка дає технічну та харчову олію, шоколадне (кавове) дерево, винна пальма, каучуконоси, лікарські рослини, а також уже згадувані дерева з «кольоровою» деревиною.

На схилах масиву Камерун та на високих вершинах Східної Аф-рики поширені гірські гілеї з великою кількістю епіфітних мохів та папоротей, де ростуть дика маслина, окотея, подокарпус, макаранга, фікус тощо. Дерева мають викривлений стовбур та широкі густі крони. В підліску домінують деревовидні папороті з вересом та ялівцем. Рослини невисокі, витримують сильні вітри та низькі температури.

В дельтах річок та на узбережжі, які затоплюються під час при-пливів (особливо в районі Гвінейської затоки) панують мангрові ліси.

Дуже цікавими є дихальні корені мангрів - пневматофори з великою кількістю дрібних отворів, які пропускають повітря і затримують воду. При затопленні поглинутий кисень засвоюється. Ланцетоподібний проросток завдовжки 25 см відривається від дереза і падає в воду або мул і швидко вкорінюється. Він здатний довго мандрувати по океану - рік і навіть більше і лише потім, якщо не зустріне субстрату - гине. Цікаво, що спочатку проросток пливе в горизонтальному положенні, а через місяць - у вертикальному і готовий до зустрічі з твердою основою. Одне дерево дає 360 проростків на рік

Флора Мадагаскару має 75% ендемічних видів і займає перехідне від Африки до Азії положення. Зі зменшенням кількості опадів з північного сходу на південний захід змінюється і рослинність Мадагаскару: від вологих тропічних лісів до саван, рідколісь та сухого чагарникового степу. Поширеним деревом на острові є равенала або дерево мандрівників, на якому є 20-30 довгих листків (до 3 м), які згорнуті в трубку і в них накопичується чиста і прохолодна вода - 24 літри з одного дерева.

Практично скрізь природна рослинність Африки дуже змінена людиною. Особливо значної шкоди їй завдали підсічно-вогнева система землеробства, знищення лісів та екстенсивне тваринництво. Багато типів рослинності часто є вторинними: савани, маквіс, пустелі, напівпустелі, рідколісся, чагарники. В багатьох районах материка сучасні межі рослинних формацій обумовлені не природними факторами, а діяльністю людини.

Так, перевипас худоби викликає активне розвіювання пісків Сахари, які колись були закріплені рослинністю і тому пустеля швидко просувається на південь від своєї кліматичної межі. Збереження рослинного покриву -одне з основних завдань в питанні охорони природи континенту.

Африка - батьківщина багатьох культурних рослин: сорго, проса, рису, бананів, кавового дерева, кунжуту, кавуна, олійної пальми тощо. Всьому світові