На сучасному етапі економічного розвитку основними проб-лемами в сфері земельних ресурсів виступають: підвищення ефек-тивності їх використання та охорони на основі зменшення розораності земель, припинення деградації ґрунтів та зростання їх родючості; досягнення збалансованого співвідношення угідь у зональних системах землекористування; формування продуктив-ної та високоефективної системи землекористування як надійної основи розв'язання продовольчої проблеми.

Напрями вирішення цих важливих народногосподарських проблем пов'язані з посиленням ролі держави в управлінні земе-льними ресурсами, проведенням ефективної земельної реформи та відповідної аграрної політики, залученням земельних ресурсів у активний економічний обіг. У найближчій перспективі необ-хідно скоротити вилучення продуктивних земель для несільськогосподарських потреб, знизити рівень землемісткості певних га-лузей народного господарства до нормативних величин.

Основні проблеми щодо раціонального формування, викорис-тання та збереження водних ресурсів України полягають у: за-брудненні водних об'єктів шкідливими викидами та недостатньо очищеними промисловими і комунально-побутовими стічними водами; інтенсивному старінні основних фондів водозабезпечуючого і водоохоронного призначення, низькій продуктивності очисних споруд; недостатній самовідновлюваній та самоочисній здатності водних систем; незбалансованій за водним фактором системі господарювання, що характеризується високими обсяга-ми залучення водних ресурсів у виробничу сферу та високою во-домісткістю продукції.

Перспективи вирішення відзначених проблем полягають у фор-муванні ефективних правових, економічних та організаційних пере-думов раціонального водовикористання, запровадженні водозберігаючих форм господарювання, створенні замкнутих циклів водо-користування з мінімальним забрудненням води, забезпеченні відновлюваних функцій водних джерел. У найближчій перспек-тиві необхідно посилити соціальну спрямованість водокористу-вання, забезпечивши права людини на сприятливе водне середо-вище з урахуванням екологічної місткості водоресурсних джерел.

Основними, найбільш актуальними проблемами щодо форму-вання і раціонального використання лісових ресурсів України є: порушення збалансованості між лісосировинними запасами, об-сягами лісоспоживання і екологічними вимогами; значне висна-ження лісосировинної бази, погіршення природних комплексів, деградація рослинного покриву; обмеженість інвестицій для лісо-господарського виробництва; скорочення обсягів лісокористу-вання та низький рівень задоволення потреб у деревині за раху-нок місцевих ресурсів.

Вирішення названих проблем тісно пов'язано з розширеним відтворенням лісових ресурсів, підвищенням ефективності їх охо-рони і використання. Необхідно проводити активні заходи щодо захисту і відновлення лісових насаджень з тим, щоб поступово переходити на забезпечення потреб країни переважно за рахунок власних ресурсів із збереженням основних екологічних функцій і лісу. Поряд з цим принципово важливо підвищити експортні можливості лісового господарства України.

Розділ 3. Ресурсозбереження - головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу.

3.1. Основні негативні наслідки впливу людини на навколишнє середовище.

Як завжди, важливою проблемою стосунків людини та природи, виступає запобігання можливим не-гативним наслідкам впливу людини на навколишнє середовище.

Як бачимо, промисловий потенціал Дніпропетровської області дуже великий, та людина, використовуючи це, наносить невідтворну шкоду природі. Дуже забруднюють повітря величезні промислові заводи дніпропетровське виробниче об’єднання “Дніпрощина”, дніпродзержинське виробниче об’єднання “Азот”, обласна тепломережа, різні об’єкти чорної металургії, деревообробні комбінати, машинобудівні, трубопрокатні та трубні заводи. Підприємства міста найбільше викидають у навколишнє середовище пилу, від якого дуже страждає бюджет міста та області. Значним е збиток й від окису азоту і сірчаного ангідриду відповідно. Найбільші запилювачі міста - об’єкти хімічної, коксохімічної промисловості. На багатьох підприємствах міста гранична допустима концентрація ( ГДК ) за окремими інгредієнтами перевищують нормативи, що свідчать про недосконалість технологічних процесів та неуважність до питань охорони природи з боку керівництва підприємств. Так, на хімічному заводі викиди кси-лолу в 34,2 раз перевищують ГДК, толуолу - в 19,5 раз; 44,4 ГДК по пилу на Докові, обласна тепломережа - 13,9 ГДК цієї речовини. Машинобудівний завод забруднює атмосферу щорічно 40 кг свинцю (2 ГДК)..

Слід відзначити особливу небезпечність для здоров’я населення свинцю, який належить до системних отрут.

Економічний збуток від забруднення м. Дніпропетровськ, як великого економічного вузла автомобільним транспортом, лише на трьох головних артеріях міста становить 0,86 млн. грн./рік, у т.ч. від окису вуглецю - 0,6, вуглеводнів - 0,4, окису азоту – 0.3 млн. грн. на рік. В цілому ж по названих інгредієнтах щорічно викидається 22,0 тис.т. шкідливих речовин, які приносять шкоду по-перше ж людині.

Загальний економічний збиток по м. Дніпропетровськ від забруднення атмосферного повітря стаціонарними і пересувними джерелами до-рівнює 8,53 млн. крб./рік Економічний збиток від забруднення ат-мосфери - лише одна із складових інтегрального збитку від забруд-нення навколишнього середовища, земельних і водних ресурсів як у промисловому, так і в комунальному господарстві міста. Все це пот-ребує проведення додаткових досліджень, організації моніторингу природного середовища м. Дніпропетровськ та Дніпропетровської області в цілому.

Наслідком попереднього, не завжди грамотного і раціонального господарювання е те, що на території Дніпропетровської області є кілька місцевостей з напруженою екологічною ситуацією. Тут антропогенне навантаження на ландшафти значно перевищує їх відтворюючі та за-хисні можливості, а тому це призводить до значного погіршення при-родних умов стосовно виробничих запитів людини і санітарних вимог її життєдіяльності. Одним з таких регіонів є промисловий центр - місто Дніпропетровськ, де скон-центровані великі промислові підприємства, мешкає 30% жителів об-ласті і не досить сприятливі мікрокліматичні умови. Головними чин-никами напруженої екологічної ситуації є забруднення атмос-ферного повітря, вод міських річок, несанкціоновані сміттєзвалища по берегах водойм і пустирях.

Друга територія екологічної напруги - це долинні ландшафти річок. На протязі кількох десятиріч з русла та низької заплави у великих розмірах видобували гравійно-піщану суміш для будівництва житла, шляхів сполучення та інших народногосподарських потреб. Однак неконтрольована і науково небезпечна розробка призвела до падіння русел річок. Ця проблема є дуже актуальною для жителів Дніпропетровська, адже це питна вода, без якої не буде працювати жодна галузь промисловості, лише тому, що нема кому буде на ній працювати. Ця проблема потребує негайного вирішення владою міста,