рівномірно та в відповідності до геохімічних, тектонічних умов, тобто геологічною будовою території; земельні (сільськогосподарські землі, ліси, землі під забудову та затоплення) поширені повсемістно, але відрізняються рівнем родючості ґрунтів, який залежить від кліматичних умов та під впливом антропогенного фактора дуже змінюється; біологічні (тварини та рослини) – розподіл залежить переважно від кліматичних умов і має зональний характер: широтна зональність на рівнинній частині та висотна поясність в горах – Українських Карпатах і Кримських горах; водні (поверхневі, підземні, морські) нерівномірно розподіляються на території України (в середньому 83 тис. мі води на рік), зменшується від півночі до півдня, тому побудовано багато зрошувальних систем, каналів для забезпечення потреб промисловості і населення; рекреаційні розміщені по всій території країни, але розрізняються по типу; кліматичні розміщаються в залежності від кліматичного пояса (помірний, крайній південь Криму – субтропічний середземноморний), природної зони (змішаних лісів, лісостепи, степи, Кримські гори, Українські Карпати), циркуляційних процесів (зменшення з північного заходу на південний схід).
В третьому розділі я розглянув основні негативні наслідки впливу людини на навколишнє середовище, проаналізувала основні проблеми охорони і раціонального використання природних ресурсів.
Україна належить до країн, з дуже великими обсягами та високою інтенсивністю використання природних ресурсів. Цьому сприяє наявність, різноманітність та багатство видів ресурсів, добра господарська освоєність, доступність територій, сприятливі умови для їх експлуатації та зростаючи потреби людини та промислового виробництва в цих ресурсах. По-перше, за питомими (на 1 чол., на 1 кмІ) масштабами та інтенсивністю використання ресурсів, Україна випереджає всі розвинуті країни світу і, безперечно, займає перше місце в Європі. По-друге, великі обсяги виробництва та інтенсивне використання ресурсів визначили спеціалізацію економіки, яка характеризується високими масштабами споживання сировини, палива, матеріалів.
Основна задача на сьогодні – це питання комплексного та ефективного використання ресурсів в народному господарстві та збереження їх для наступних поколінь. Тут можна визначити основні напрямки державної стратегії раціонального природокористування:
постійний контроль за дотриманням надрокористувачами проектів розробки та технологічних схем при розробці родовищ корисних копалин;
розвиток заповідної справи та збереження біорізноманіття, розширення існуючих і створення нових природно-заповідних об’єктів;
державне фінансування діяльності по лімітування, розміщенню та знешкодженню відходів;
запобігання забруднення річок, озер, водосховищ, та ін. гідрологічних об’єктів і підтримка їх сприятливого гідрологічного стану;
втілення сучасних технологій ведення лісового господарства та лісоексплуатації, відтворення корінних деревостанів і корінних фауністичних комплексів;
впровадження еколого-економічних важелів раціонального використання природних ресурсів та формування екологічних фондів для фінансування природоохоронної діяльності;
Використана література:
ГоликовА. П., Олійник Я. Б., СтепаненкоА. В. Вступ до економіч-ної і соціальної географії: Підручник. — К.: Либідь, 1997. — 320 с.
Горленко Й. А., Руденко Л. Г., Малюк С. Н. Проблеми комплекс-ного развития территории. — К. : Наукова думка, 1994. — 296 с.
Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна геог-рафія України з основами теорії. — К.: Знання, 1998. — С. 178—215.
Поповкін В. Н. Регіонально-цілісний підхід в економіці. — К.: Наукова думка, 1993. — 210с.
Розміщення продуктивних сил : Підручник / В. В. Ковалевський, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенов та ін. — К.: Знання, КОО, 1998. — С. 139—179.
Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Ка-чана. — К.: Вища школа, 1998. — С. 4—10.
РуденкоВ.П. Природно-ресурсний потенціал України. — К.: Либідь, 1994.
Трегобчук В. Ресурсне — екологічна складова національної без-пеки // Економіка України. — 1999. — № 2. — С. 4—15.
Іванух Р., Жученко В. Стратегічні проблеми розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України // Економіка України №1, 1997, с. 67
Качан П.М. Розміщення продуктивних сил України. – Х.: Освіта, 1997.
Кокошко И.Ф. Економіка України. – К.: Знання, 1997.
Коротун І.М. Коротун Л.К. Коротун С.І. Природні умови та ресурси України: Навчальний посібник. - Рівне: УДАВГ, 1997.
Масляк П.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В., Шищенко П.Г. Соціальна географія. К.: Знання, 1999.
Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України. – Київ, 1997.
Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів в Україні: Стат. збірник. К.: Знання, 2001. С.113
Паламарчук М.М,. Паламарчук О.М.. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. – Київ, 1998.
Природа Украинской ССР. Растительный мир. К., 1985. С.19
Розміщення продуктивних сил /за ред. В. В. Ковалевського. – Київ, 2002.
Додаток 1.
Додаток 2.
[1] Розміщення продуктивних сил /за ред. В. В. Ковалевського. – Київ, 2002.