перша — характеризує економічні ре-зультати використання природних ресурсів;

друга — економічні наслідки дії на навколишнє природне середовище (переважно це економічні втрати від забруднення чи порушення природного се-редовища).

Для економічної оцінки природних ресурсів застосо-вують передусім методичні підходи, засновані на категоріях рен-ти та ефективності.

При рентному підході природний ресурс може оцінюватися двома способами: за відносним ефектом чи прибутком, що дає його використання в народному господарстві; за додатковими за-тратами на компенсацію втрат прибутку при вилученні певного ресурсу з природокористування. Розрізняють витрати на запобі-гання забрудненню й витрати на компенсацію збитків. Перші здійснюються задля зменшення шкідливих викидів (наприклад, будівництво очисних споруд, нейтралізація викидів тощо). Другі оцінюються через недотримання національного доходу, додатко-ві витрати з соціальних фондів тощо.

Для розміщення галузей народного господарства велике зна-чення мають кількісні параметри певного виду ресурсу. За на-родногосподарським значенням запаси корисних копалин поді-ляють на такі групи: балансові, використання яких економічно вигідне, тобто вони відповідають промисловим вимогам за якіс-тю сировини і гірничотехнічними умовами експлуатації; позаба-лансові, які при наявному рівні технології експлуатувати еконо-мічно не вигідно. В геології виділяють такі категорії запасів ко-рисних копалин:

А — докладно розвідані та вивчені;

В і С1 — розвідані менш докладно;

С2 — оцінені попередньо і приблизно.

Запаси корисних копалин за категоріями А, В, С1, С2 разом з прог-нозованими запасами становлять геологічні запаси. До власне промислових запасів відносять вивчені й розвідані запаси, експ-луатація яких за даних умов забезпечує достатню рентабельність виробництва.

Висновки до розділу:

В першому розділі я розглянув загальну характеристику природно-ресурсного потенціалу України, визначив його складові частини, найважливіші властивості природно-ресурсного потенціалу території. Розглянув раціональне природокористування. Надав кількісну і якісну оцінку природно-ресурсного потенціалу;

Отже я можу зазначити, що “Природно-ресурсний потенціал України” - має важливий характер, тому що природні умови істотно впливають на особливості й засади територіальної організації виробництва, а що головне, на людей.

Розділ 2. Характеристика ПРП України та її регіонів.

2.1. Соціально-економічний потенціал України

Соціально-економічний потенціал України складається з багать-ох компонентів, які можуть бути названі відповідними потенціалами, число яких залежить від ступеня деталізації, особливостей розвитку економіки та впливу останніх на функціонування, соціально-еко-номічні явища й процеси суспільного господарства.

Незалежно від форм господарювання, основними компонентами соціально-економічного потенціалу є природно-ресурсний, соціаль-но-демографічний, виробничий, аграрний, трудовий, рекреаційний, інформаційний та інші.

При аналізі сучасного соціально-економічного потенціалу Украї-ни обмежимось характеристикою тих компонентів, які справляють вирішальний вплив на розвиток економіки у перехідний період. Ос-новні показники соціального та економічного становища України на-ведені у таблиці 3.1.

Розвиток соціального та економічного становища України впро-довж 1995-99 рр. характеризувався низкою суперечливих показників. Так, за доволі помітного зростання обсягів промислової продукції (го-ловне, за рахунок галузей важкої промисловості), виробництво сільськогосподарської продукції скоротилося. Остання тенденція сто-сувалася й динаміки роботи транспорту. Водночас, мало місце різке збільшення (більше, ніж у 12 раз) обсягів реалізації платних послуг і дещо менші темпи зростання були притаманні для роздрібного това-рообігу (більше, ніж у 3 рази). Також зріс випуск яєць (61,2 рази), зер-на (на 14%), соняшнику (на 14%), картоплі (майже на 13%) тощо. За-значимо, що соціально-економічний потенціал України має великі резерви для свого подальшого зростання хоча б за рахунок сільсько-господарського виробництва, яке за останній час переорієнтовується на ринкові форми господарювання.

Розвиток соціального та економічного становища України впро-довж 1995-99 рр. характеризувався низкою суперечливих показників. Так, за доволі помітного зростання обсягів промислової продукції (го-ловне, за рахунок галузей важкої промисловості), виробництво сільськогосподарської продукції скоротилося. Остання тенденція сто-сувалася й динаміки роботи транспорту. Водночас, мало місце різке збільшення (більше, ніж у 12 раз) обсягів реалізації платних послуг і дещо менші темпи зростання були притаманні для роздрібного товарообігу (більше, ніжу 3 рази). Також зріс випуск яєць (61,2 рази), зерна (на 14%), соняшнику (на 14%), картоплі (майже на 13%) тощо. Зазначимо, що соціально-економічний потенціал України має великі резерви для сво-го подальшого зростання хоча б за рахунок сільськогосподарського ви-робництва, яке за останній час переорієнтовується на ринкові форми господарювання.

2.2. Характеристика потенціалу мінерально-сировинних ресурсів.

Під мінеральними ресурсами розуміють сукупність різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. За характером використання мінеральні ресурси поділяються на групи: паливно-енергетичні, рудні й нерудні. На їх базі розвива-ються такі важливі галузі промислового виробництва, як чорна і кольорова металургія, електроенергетика, машинобудування, хі-мічна промисловість та ін.

Потенціал мінерально-сировинних ресурсів формують промислові запаси паливно-енергетичних ресурсів, металічних, нерудної сирови-ни для чорної металургії, гірничо-хімічної сировини, будівельних ма-теріалів.

Сукупна продуктивність мінерально-сировинного потенціалу України, розрахована В.П. Руденком, оцінюється в 17,3 млрд. дол. США. Переважну частину цієї вартості складає природно-ресурсний потенціал паливно-енергетичних ресурсів (71,9%), частка металічної сировини становить 16,6%, будматеріалів — 6,9%, нерудної сировини для металургійної промисловості — 2,3%, гірничо-хімічної сировини -2,2%.

В структурі паливних ресурсів України домінує кам'яне і буре вугілля, запаси якого за категоріями А + В + С1 станом на 1997 р. складають 45,7 млрд. то і є цілком достатніми для забезпечення власних потреб. Основні запаси кам'яного вугілля зосереджені в Донецькому і Львівсько-Волинському басейнах; бурого вугілля — переважно в Дніпровському басейні.

В Україні виявлено 307 родовищ нафти і газу, які зосереджені переважно на північному сході країни, у Прикарпатті і Причорномор'ї. Початкові розвідані запаси становили понад 3,4 млрд.т. умовного палива. Ступінь виснаження розвідних запасів стано-вить понад 60%. Водночас значним резервом є майже 5 млрд.т. умовного палива ще не розвіданих запасів. За існуючими оцінка-ми ресурси нафти і природного газу в Україні дозволяють збіль-шити їх видобуток майже