Недостатнє фінансування науки і відсутність об'єктивної оплати праці вчених призвели до розпаду багатьох наукових колективів, до переходу найкваліфікованішої частини наукового потенціалу Украї-ни - докторів і кандидатів наук - у інші сфери або до виїзду за межі України. Зокрема, найбільше науковців вищої кваліфікації (докторів наук) у 2000 р. виїхало до СІЛА (9 осіб), Німеччини (6), Росії (3). Кар-тина дещо змінилася у 2002 р., коли до означених вище країн переїха-ло, відповідно — 5,4, 3 докторів наук. Хоча загальна кількість таких емігрантів майже залишалася стабільною, адже у 2000 р. їх нарахову-валося 26 осіб, а у 2002 р. — 27 осіб.

Вищеназвані негативні процеси загрожують змінити економічний потенціал України. Якщо в 70-х рр. минулого століття Україна займа-ла провідне місце в світі за числом учених на 1000 зайнятих у виробництві, то в середині 90-х років на 1000 зайнятих їх припадало 8,4 су-проти 11,5 у Франції, 10,3 в Англії.

Перехід до ринкових відносин в умовах спаду виробництва, різке скорочення попиту виробничої сфери на науково-технічну продукцію, дефіцит бюджетних асигнувань негативно вплинули на стабільність роботи наукових організацій. Наука, на відміну від виробничих галу-зей народного господарства, має вкрай низькі стартові можливості для входження у ринок. Вони зумовлені довгим періодом між виникнен-ням ідеї та її реалізацією, високим ступенем ризику вкладання коштів у довгострокові науково-технічні проекти. Водночас, за останні роки спостерігається постійне скорочення інвестицій у науково-технічну сферу. Частка витрат на фінансування науки у внутрішньому валово-му продукті скоротилась із 3,1 % у 1990 р. до 1,17% у 2000 р. Водночас, має місце зростання за 1995-2002 рр. витрат на наукові та науково-технічні роботи із 652,0 млн. до 2611,7 млн. грн.

Із загального обсягу фінансування науково-технічних робіт більша частина коштів (933,6 млн. грн., або 35,8%) надходила від замовників на території України. Частка держави у науковому фінансуванні скла-ла 28,1%. Великими фінансовими донорами науково-технічних робіт виступили іноземні держави, що вклали у науку 683,1 млн. грн., або 26,2%. Питома вага витрат на науку за рахунок державного бюджету знизилася, бо у 1995 р. державне фінансування її складало 37,6%. Із усього обсягу виконаних наукових і науково-технічних вишукувань власними силами організацій (підприємств) на фундаментальні до-слідження припало 17,0%, на прикладні дослідження -13,8%, на нау-ково-технічні послуги - 13,7%, проте найбільшою була частка розро-бок-55,5%.

В умовах дефіциту бюджетних асигнувань оптимальним для роз-витку вітчизняної науки було б розширення участі у міжнародних на-уково-технічних програмах і проектах, отримання замовлення на ви-конання НДДКР із країн далекого зарубіжжя, збільшення частки об-сягів НДДКР, що виконуються для замовників із країн СНД. Разом із тим, ці напрямки не знаходять поширення.

У 2000 р. вартість основних засобів науково-технічної діяльності перевищила 7170,8 млн. грн., більше 28% яких припадає на машини та устаткування (2028,3 млн. грн.). Майже 2/3 (62,8%) загальної вартості основних фондів зосереджена у галузевому, а біля третини (30,8%) — в академічному секторах, де фондоозброєність працівників найвища (відповідно, 4504,4 і 2208,5 млн. грн.).

Понад 57% наявного парку машин та устаткування (1165,5 млн. грн.) у 2000 р. було зосереджено у галузевому, третя частина (663,3 млн. грн.) — в академічному, 6,3% — у вузівському секторах науки. Вони забезпечені технічними засобами підрозділи заводської науки, на які припадає лише 2,3% загальної вартості основних засобів і 7,3% - машин та устаткування. Технічна оснащеність виконавців наукових досліджень і розробок (без урахування сумісників) пересічно по об-стежених організаціях склала 10,8 тис. грн. Найвища вона в академіч-них наукових організаціях - 13,3 тис. грн., а найнижча - у підрозділах заводської науки - 5,4 тис. грн.

Продовжує знижуватись і кількість виконаних розробок. Так, коли у 1991 р. їх було створено 82,0 тис. одиниць, то у 2000 р. - вже 38,3 тис. Особливо швидкими темпами зменшувалися розробки, в яких було використано винаходи — майже у 7 разів (від 6,9 тис. до 1,0 тис. оди-ниць).

Нестабільна робота наукових організацій негативно впливає на інноваційну активність промислових підприємств. У 2000 р. вибірко-вому обстеженню інноваційної діяльності підлягало 18,0% промисло-вих підприємств України (1705). Обстеження показало, що інновацій-ний процес в Україні ще не набув достатніх темпів, але підприємства із чисельністю працюючих більше 5000 — менше 5000 осіб і такі, що мають достатньо розвинену матеріально-технічну базу, виявляють най-більшу інноваційну активність.

Як і за минулі роки, основним джерелом фінансування технолог-ічних інновацій залишаються власні кошти підприємств. У 2002 р. за їхній рахунок виконано більше 71% загального обсягу інноваційних робіт (у 1999 р. - 69,3%). Частка коштів держбюджету у загальному обсязі інноваційних витрат досягла лише 15%,проти 10,1% у 1999 році. Дещо збільшилася питома вага інноваційних робіт, що виконувалися за рахунок залучення коштів інвесторів -10,7%, проти 8,2% у 1999 році. Та українська інноваційна сфера ще не стала привабливою для вітчиз-няних та іноземних інвесторів. Тому у 2000 р. за рахунок залучення інвестицій мали змогу виконувати інноваційні роботи лише 2,4% об-стежених підприємств (у 1999