Найпоширенішим напрямом інноваційної діяльності під-приємств, орієнтованих на створення та впровадження наукомісткої конкурентоспроможної продукції, у 2000 р. було придбання засобів ви-робництва, яким займалося 564 виробництва (33% з усіх, що проводи-ли інноваційну діяльність), здійснення технологічної підготовки ви-робництва - 478 (28,0%), маркетинг і реклама - 438 (25,7%) і дослід-ження та розробки — 436 (25,6%).

Загалом у 2000 р. інновації впроваджувалися на 1491 підприєм-ствах, а у 2002 р. - вже на 1506. Найбільше підприємств у 2000 р. осво-ювали виробництво нових видів продукції (1372, або 92,0% до загаль-ної кількості підприємств). Менше виробничих закладів впроваджу-вали нові технологічні процеси (416, або 27,9%) і ще менше (174, або 11,7%) проводили комплексну механізацію й автоматизацію виробниц-тва. У 2000 р. впроваджено 1403 нових прогресивних технологічних процеси, що у 2,1 р. менше, ніжу 1995 р., а у 2002 р. ще менше™ 1142, або 81,4% відносно 2000 р. У 2000 р. було освоєно 15323 найменувань нових видів продукції, що на 33,6% більше, ніж у 1995 р. У 2002 р. цей показник ще зріс, порівняно з 2000 р., майже у 1,5 раза, сягнувши 22847 найменувань нових видів продукції.

Обсяг відвантаженої інноваційної продукції склав 12148,3 млн. грн., що сягнуло 9,4% загального обсягу відвантаженої промислової про-дукції. Майже на кожному п'ятому підприємстві питома вага відван-таженої інноваційної продукції у загальному її обсязі перевищила 50%, на кожному восьмому - становила від 25 до 50%. Близько третини за-гального обсягу відвантаженої інноваційної продукції складає продук-ція, що зазнала істотних технологічних змін, або заново впроваджена.

При збереженні слабкої інноваційної активності на промислових підприємствах неможливо очікувати появи конкурентоспроможної, наукоємкої продукції. У 2000 р. збільшилась кількість підприємств, що створювали вперше в Україні зразки нових типів машин, устаткуван-ня, апаратів, приладів та засобів автоматизації, порівняно з 1999 р. — на 5,5%, із 1998 р. - на 18,5%. Ними створено 335 зразків нових видів техніки, що на чверть більше, ніж у 1999 і 1998 рр., однак на 49% мен-ше, ніж у 1995 р. Серед них більшу частину складає устаткування електротехнічне та машини електричні, устаткування хімічне, комп-ресорне, насоси, устаткування гірничошахтне, нафтопромислове та нафтогазопереробне.

Спостерігалося збільшення пересічної тривалості розробки нових взірців. Значно коротший середній термін створення зразків нових видів металорізальних верстатів, устаткування для промисло-вості будівельних матеріалів, торгівлі та громадського харчування, ав-томобілів. У порівнянні із 1995 р., частка створених виробів у 2000 р., що за техніко-економічними показниками перевищують світові ана-логи, залишилась майже незмінною. Більше чверті створених зразків (93) мають технічний рівень, що залишається невизначеним. Усе ж, більшість створених зразків нової техніки за своїми техніко-економі-чними характеристиками фактично не відрізняється принциповою новизною. Частка зразків, при створенні яких використані нові технічні рішення на рівні винаходу, не досягла і 4%, проти 8,3% у 1999 році. Переважно винаходи використані при розробці взірців нового гірничошахтного устаткування, тракторів, двигунів тракторів і сільськогосподарських машин.

Систематичне скорочення кількості створених взірців нової тех-ніки, зниження технічного рівня призводить до наявності незначного науково-технічного доробку та подальшого згортання освоєння нової продукції. Так, у 1995 р. нараховувалося 244 підприємства, що випус-кали вперше в Україні нові види продукції машинобудування, а вже у 2000 р. їхнє число скоротилося до 172. Це спричинило зменшення у 2000 р. кількості освоєних вперше в Україні нових видів продукції ма-шинобудування до 469 проти 946 в 1994 р. Принципово нової продукції освоєно 298 видів, або 63,5%. Спостерігається також зменшення пи-томої ваги продукції в загальному обсязі випуску продукції машино-будування, виробництво якої розпочато вперше в Україні в 2000 р., до 4,3% проти 8% в 1994 р. Хоча у 1998 р. мало місце пікове зростання частки освоєної в Україні продукції машинобудування (11,3%).

Державний фонд фундаментальних досліджень (ДФФД) створе-ний відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України за № 153 від 25.03.1992 р. і діє на основі "Положення про ДФФД", затвердженого Державним комітетом України із питань науки і технологій 30.03.92 р. Головне завдання ДФФД — доповнити традиційну систему підтримки науки, коли основним об'єктом фінансування була її інфраструктура, системою цільового виділення ресурсів на основі грантів.

Система грантів порівняно нова для України, тоді яку світі це добре відпрацьований спосіб фінансування наукових досліджень і розробок. Підтримуючи на конкурсних засадах ініціативні наукові проекти, ДФФД упродовж 1992-95 рр. виділяв кошти на 2700 проектів, у яких брали і беруть участь біля 10 тисяч науковців із усіх регіонів України.

Фонд сформував експертні групи за дев'ятьма науковими напря-мами:

1. Математика, інформатика та механіка;

2.Фізика та астрономія;

3. Хімія;

4.Наукові основи перспективних технологій;

5. Біологія;

6.Науки про Землю та Всесвіт і проблеми навколишнього середо-вища;

7.Фундаментальні соціально-економічні проблеми;

8. Прогнозування розвитку науки та освіти.

Основний зміст роботи Фонду - проведення конкурсного відбору фундаментальних дослідницьких проектів на основі незалежної екс-пертизи, визначення наукових пріоритетів та обсягів фінансування в межах виділених коштів на всі наукові напрями, розподіл грошей на проекти, перевірка і контроль їхнього виконання, а також створення баз даних авторів, проектів та експертиз. Оголошення про умови кон-курсів друкувались в урядовій пресі