Місто Знам’янка, Кіровоградської області.

У кожного населеного пункту є те, по чому воно відрізняється серед інших. Є така візитна картка і у міста Знам’янки, що у Кіровоградській області, - то Чорний ліс та залізниця. Гудки локомотивів та блимання залізничних світлофорів створюють особливий ритм життя міста, а Чорний ліс, окутуючи своїм зеленовіттям місто, оберігає його від вітрів і спеки.Місто Знам’янка – місто обласного підпорядкування. Розташоване воно за 40 кілометрів від обласного центру на вододілі басейнів річок Інгулу, Інгульця та Тясмина. Це південно-східна частина Кіровоградської області. Площу у 1480 гектарів займає місто Знам’янка.Знам’янка виникла ще в 1730 році як розкольницька слобода. Це було невелике селище, жителі якого займались, головним чином, теслярним, токарним, меблевим ремеслами. Однак роком заснування Знам’янки, як населеного пункту, вважається 1869 рік, коли тут з’явилась залізнична станція Харково-Миколаївської залізниці. Свою назву одержала від сусіднього села (тепер – Знам’янка Друга).Сьогодні Знам’янка – це місто сплетіння залізниць, ворота півдня України. Це перехрестя залізничних магістралей, які прямують з півночі на південь (Київ-Миколаїв), з півночі на південний схід (Київ-Дніпропетровськ), із сходу на захід Кременчук-Кіровоград).Автомобільні артерії України теж проходять через Знам’янку – то міжнародна траса Київ-Луганськ-Ізваріна,- а також автошляхи Донецьк-Київ, Кишинів-Волгоград. Одним словом, всі життєдайні артерії держави перетинаються саме тут.Населення міста Знам’янки складає близько 35 тисяч. Із них 60 відсотків працюють на підприємствах залізничного транспорту: локомотивному депо, станції Знам’янка, колійно машинній станції № 63 та ще декількох підприємствах, які обслуговують залізницю. Крім того, у місті працюють відкриті акціонерні товариства – заводи “Акустика”, “Пуансон” та завод продтоварів, здобув свій розвиток у Знам’янці і малий бізнес.У шести загальноосвітніх школах міста навчаються понад чотири тисячі учнів. На території міста працює і школа-інтернат для дітей з наслідками поліомієліту та церебральних паралічів, де живуть і навчаються 195 дітей.У місті два професійно-технічні училища. В одному з них учні набувають залізничних професій, а в іншому – навчаються майбутні муляри, штукатури, водії, кухарі та кондитери.З 1967 року у Знам’янці відкрилась дитячо-юнацька спортивна школа. І відтепер примножують славу рідного міста юні спортсмени, вихованці цієї спортивної школи. То - майстри спорту Савченко Микола (греко-римська боротьба), Кодацький Максим (велоспорт), Добрянський Андрій (футбол); кандидати в майстри спорту – Хрипта Андрій (велоспорт), Шадей Оксана (баскетбол).Крім спортивної школи у вільний від занять час діти можуть знайти собі розваги та набути необхідних навичок у гуртках станції юних техніків та в будинку дитячої творчості та дозвілля. В цих закладах працюють чудові педагоги, справжні ентузіасти своєї справи, які до глибини душі віддані дітямМедичне обслуговування здійснюють дві лікарні: центральна районна лікарня (заснована у 1958 році) та залізнична лікарня (заснована у 1883 році Лисенком А.В., досвідченим лікарем, братом видатного українського композитора Лисенка М.В.)На території міста є запаси мінеральних вод, які відносяться до гідрокарбонатно-натрієво-магнієво-кальцевих зі значним вмістом сульфатів, а також з наявністю радону та заліза. Запаси розвіданих мінеральних радонових вод складають 36,6 млн.м кубічних. На цих джерелах і збудована фізіотерапевтична лікарня відновлювального лікування. Одночасно тут можуть лікуватись 450 хворих. З першого дня заснування очолює цей оздоровчий заклад лікар Ганна Василівна Шандра. Вона зуміла зібрати тут не тільки хороший колектив, а й рослини майже з усіх куточків України, які буйно зеленіють на подвір’ї лікарні.Розповідаючи про культурне життя міста потрібно сказати, що є у Знам’янці Палац культури, шість міських бібліотек, школа естетичного виховання імені М.В.Лисенка та музей Тараса Шевченка “Кобзарева Світлиця”, який очолює на громадських засадах родич Т.Г.Шевченка, краєзнавець В’ячеслав Євгенович Шкода. У 2002 В.Є.Шкоді присвоєно звання “Почесний громадянин м.Знам’янки”. У цей же рік це почесне звання присвоєно і краєзнавцю письменнику Олександру Антоновичу Рябошапці.Творчим обличчям та душею нашого міста є створений у 1992 році ансамбль пісні і танцю “Барвінок”, організатором, художнім керівником якого є Євдокія Павлівна Мельниченко. Колектив відомий у різних куточках України, є дійсним членом Всеукраїнського науково-культурного фонду імені Т.Г.Шевченка та лауреатом Всеукраїнського огляду народної творчості, постійним учасником святкових заходів у місті та області. Милозвуччям голосів колективу величаються понад 120 українських, народних та сучасних, козацьких та духовних пісень.Окрасою Знам’янки є і старовинний парк відпочинку, де усіх вітають дуби-велетні, яким уже по 300-400 років. І кожен з тих дубів-довгожителів має свій паспорт-свідоцтво. Рішенням Кіровоградського облвиконкому ці “патріархи” оголошено місцевими пам’ятниками природи і взято під охорону.У 1993 році у центрі міста споруджено пам’ятник Т.Г.Шевченку, а на центральній площі міста височить Обеліск загиблим воїнам. На узліссі Чорного лісу розташований меморіал – цвинтар воїнів, які загинули під час звільнення Знам’янки від фашистських загарбників у грудні 1943 року.Життя міста висвітлюється в засобах масової інформації. Двічі на тиждень виходить міська газета “Знам’янські вісті”, яку багато років очолює редактор, член Спілки журналістів України, член Спілки письменників, поет Анатолій Романович Загравенко. У жовтні 2000 року цей друкований орган відзначив своє 70-річчя. “Знам’янські вісті” входять до п’ятірки кращих міськрайонних газет області.З 1993 року у Знам’янці працює міська телерадіокомпанія, яка висвітлює події, що відбуваються в місті, та надає рекламні послуг.Рішенням восьмої сесії міської ради від 12 вересня 2002 року затверджено ескізи герба і прапора міста Знам’янки. Герб розміщений на щиті. У верхньому червоному колі міститься золота емблема залізниці - стилізоване пташине крило, що височить над колесом. У нижньому золотому