Заснована 1 серпня 1868р. під час будівництва залізничної колії Ольвіополь-Єлисаветград поблизу с.Помічна, де виник розїзд з тією же назвою, який і дав життя нашому місту. У1911-1912 р.р. в Помічній будують вокзал, депо та декілька кам'яних житлових будинків для залізничників. Статус міста наданий у 1957р.

Місто Помічна для кожного з нас асоціюється перш за все із залізницею, і це не дивно, адже основна функція міста ~ транспортна. ! навіть відлік часу історії міста теж пов'язаний із залізницею, адже поселення тут з'явилося тоді, коли була пущена в дію залізнична колія Південно-Західної залізниці.Так сталося, що за декілька днів до святкування дня залізничника нам, кореспондентам районної газети, пощастило побувати на помічнянській залізниці і відкрити ЇЇ для себе заново. Завдяки Олександру Михайловичу Левченку, виконуючому обов'язки заступника начальника станції, ми побували у самому «серці» залізниці - у двопо-верховому будинку, що має назву "Пост електричної централізації станції". Саме з цього місця відбувається все дистанційне управління залізницею. Саме тут знаходиться схематична карта колій, за якою черговому станції видно, коли і на яку колію прибуває поїзд. Не менш важливою ланкою залізниці є локомотивне депо. Адже за цією назвою стоїть 999 працівників, які кожного дня забезпечують ефективну безперебійну роботу залізниці, і саме від вміння і професіоналізму цих людей залежить безпека життя пасажирів та збереження цілісності вантажів. Як розповів нам головний інженер депо Юрій Андрійович Спориш, офіційно депо було засновано в 60-ті роки минулого століття. Але існувало воно і раніше, ще за часів існування паровозів. На даний час приписний парк локомотивів має 28 тепловозів грузових і пасажирських серій 2Т310М та ЧМЗЗ. Працює депо на обслуговуванні гілок Помічна - Одеса, Помічна -Котовськ та Помічна - Долинка, забезпечує маневровий рух по станціях Кіровоград, Вознєсенськ, Під-городня та Помічна. Крім всього іншого, депо обслуговує роботу Побузького нікелевого заводу, поставляючи йому руду, та виконує капітальний ремонт кранів на залізничному ходу. Колектив депо дружний та організований. Багато працівників мають чималий трудовий стаж та досвід, зле і молодь намагається не відставати від старшого покоління. Тут вміють працювати. А завдяки голові профспілки Віктору Володимировичу Короткому, люди мають змогу повноцінно відпочивати. Тільки в цьому році було відправлено три заїзди по 60 чоловік до Ялти та 100 чоловік - до Коблево. Діти мають змогу оздоровлюватися в таборі відпочинку на Бугазі та в лікувальній групі «Здоров'я», що при лікарні Одеської залізниці. Крім всього Іншого працівники депо постійно відпочивають у санаторії " Профілакторії Одеської залізниці в місті Одеса на Французькому бульварі.А в цьому році колектив з 50 чоловік готується поїхати з екскурсією на Сорочинський ярмарок. Та, звичайно, як і в кожного колективу, у залізничників проблеми.Оскільки депо працює безперебійно, людям часто доводиться повертатися зі зміни, коли вже на вулицях зовсім темно. А блукати містом у пітьмі не дуже приємно, до того ж небезпечно. Тому силами працівників депо було проведено освітлення підходів до бригадного будинку, що на вулиці Перемоги. А як же бути з усі містом? Тож, і звертаються залізничники до голови міської ради з проханням вирішити це питання. І будемо сподіватися, ця проблема буде вирішена. А нам же хочеться побажати всім працівникам залізниці в день їх професійного свята успіхів у нелегкій справі та любові і благополуччя у кожній оселі.
м. Знам’янка
3.08.05., „Знам’янські вісті”, №63, „З життя міста”, Світлана КУЛИКОВА,
м. Знам’янка, обл.. Кіровоградська.

Долина

Станція Долинська – південні залізничні ворота Кіровоградщини – славилася своїми людьми – працьовитими та гордими. Бо залізничний вузол був трудовим серцем степового містечка, а колектив залізничників – найчисельнішим у ньому. На свято Першотравня вони приходили усі разом, одягнені у новеньку залізничну уніформу, з квітами, з навішаними на кітелях бойовими і трудовими нагородами. Це була еліта трудової Долинської. Вона зберегла цю якість і донині. У її біографії немеркнучі рядки революційної і трудової спадщини. Хай навіть у нашому регіональному розумінні. Історичне минуле – наше надбання. Воно є невід’ємною рисою місцевого і національного патріотизму.