СВОЯ ВОДА У КІРОВОГРАДІ: МІФИ І РЕАЛЬНІСТЬ
, колишній заступник начальника Кіровоградського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, гірничий інженер із 20-річним стажем, vechirka.com.ua
15.01.2003, 17:11

Менше ніж місяць тому Кіровоград у черговий раз опинився перед загрозою залишитися без води. Знову терміново збиралися наради, знову на них гостро обговорювалися питання: хто винен і що робити? Якщо на перше відповідь знайшлася досить швидко, то на друге її не можуть дати вже багато років. Скільки таких безрезультативних нарад було проведено за ці роки! Що лежить в основі неплатежів? Ця проблема виникла не сьогодні. Починаючи з 1996 року, міський водоканал постійно працює зі збитками. У ті роки я був його комерційним директором. Детально проаналізувавши роботу всіх ланок виробництва, дійшов до висновку, що основною причиною фінансової кризи підприємства є недосконалість системи водопостачання міста в цілому. Вона абсолютно не пристосована для роботи в умовах ринку. Про це свідчить хоча б те, що на місто подається величезний об'єм води - близько 500 літрів на одного мешканця на добу - але навіть цього не вистачає, значна частина кіровоградців вимушена споживати її лише за графіком. При цьому витрати на електроенергію та покупну дніпровську воду становлять майже вісімдесят відсотків від загальних витрат на виробництво. Сюди ж варто додати величезні втрати питної води, які сягнули понад усякі розумні межі. При постійному зростанні цін на електроенергію та фіксованих тарифах на воду досягти позитивних результатів роботи неможливо навіть за умов стовідсоткової оплати споживачами. Який у таких умовах можна скласти графік погашення заборгованості за спожиту дніпровську воду та електроенергію? Тільки липовий, типу - "стеля". Ще шість років тому, усвідомлюючи катастрофічні наслідки подібного господарювання, я забив тривогу. На жаль, вона не була сприйнята міською владою. Мої службові записки про критичний стан фінансово-економічної діяльності міськводоканалу так і залишились без відповіді, а ситуація з водопостачанням міста була пущена на самоплив. От і маємо те, що маємо. Що залишалося мені робити в такій ситуації? Тільки одне - привернути увагу до цієї проблеми усієї громади міста,адже формально вона є господарем комунальної власності. Привернув. Виклав суть проблеми в газеті "Кіровоградська правда". В результаті залишився без роботи: у зв'язку зі скороченням штату, що відбулося з метою покращення фінансового стану міськводоканалу. Незважаючи на всі перепони, все-таки добився згоди від влади на проведення наради з проблем водопостачання. Відверто кажучи, мені, безробітному інженеру, зробити це було не так просто. Довелося звертатися за допомогою аж у Київ, до колишнього голови Кіровоградського облвиконкому Володимира Желіби. Завдяки допомозі цієї порядної людини, 2 вересня 1999 року відбулася технічна нарада за участю провідних фахівців з питань водопостачання. На нараді чітко визначилися дві діаметрально протилежні позиції. Умовно їх можна назвати так: міфи та реальність. Відповідальні посадові особи, захищаючи відомчі інтереси обласного комунального підприємства "Дніпро - Кіровоград", наголошували, що альтернативи дніпровській воді немає і не може бути. Фахівці ж, виступаючи з позиції інтересів споживача, на конкретних фактах доводили зворотне. Здоровий глузд свідчить: вода в криниці все-таки краща за ту, що у ставку. А доставляти її більш ніж за сто кілометрів - справа дуже недешева.

КП "ДЖЕРЕЛЬНА ВОДА": НЕ ТАК СТАЛОСЯ, ЯК ГАДАЛОСЯ Позитивним результатом вересневої наради стало прийняття рішення про необхідність створення спеціалізованого підприємства, яке б цілеспрямовано займалося проблемою вдосконалення системи водопостачання міста з місцевих підземних джерел. Таке рішення було прийняте депутатами міської ради у грудні 1999 року. Кілька слів стосовно процедури його прийняття. Як правило, найважливіші питання на розгляд сесії виносяться в числі перших. Це ж питання розглядалося останнім. Більше того, з'ясувалося, що й доповідати по ньому з боку міськвиконкому бажаючих не знайшлося. Це, звичайно, викликало настороженість депутатів. Вони стали перемовлятися: для чого, а головне, під кого, створюється чергове комунальне підприємство? Довелося мені самому з депутатської трибуни давати відповідні пояснення. З прийняттям рішення міськради про створення комунального підприємства "Джерельна вода" власне і закінчилися турботи міської влади щодо забезпечення міста питною водою. У цьому мав гірку нагоду переконатися в майбутньому. Майже півроку марно оббивав пороги міськвиконкомівських кабінетів, займаючись цією проблемою на громадських засадах, та, за великим рахунком, вона нікого не цікавила. Врешті-решт, через вісім місяців згадали і про "Джерельну воду". Згадали, але як? Мені запропонували зробити економічні розрахунки, які б дали змогу знайти кошти для фінансування робіт по модернізації системи водопостачання міста. Для цього пропонувалося на баланс КП "Джерельна вода" прийняти водне господарство шахти "Інгульська" і за рахунок "прибутку" від його експлуатації і проводити цю модернізацію. А от як отримати прибуток від експлуатації явно збиткового виробництва, ніхто не пояснив.

БЕЗ МОДЕРНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ НЕ ОБІЙТИСЬ Що ж робить для поліпшення ситуації з водопостачанням Кіровограда нова міська влада? Поки що конструктивних кроків з її боку не видно. Прийняті ж в авральному порядку рішення дозволяють