Білгород – Дністровський

Місто обласного підпорядкування, центр Білгород - Дністровського району Одеської обл. Порт на Дністровському лимані, за 18 км від узбережжя Чорного моря. Відомий ще до початку н. е. як грецька, а потім римська колонія Тіра. У 9 ст. племена уличів і тиверців створили тут економічний, політичний і торговельний центр — Білгород. З 13 ст. Білгород - Дністровський входить до складу Галицько-Волинського князівства. В 14 ст. його захопили генуезці і перейменували в Монкастро (Маврокастро). В 15 ст. Білгород - Дністровський під назвою Четатаальба (Біла фортеця) переходить до Молдавського князівства. 1484 році Туреччина захопила Білгород - Дністровський, перейменувавши його 1503 в Акерман (Білий камінь). В 16—18 ст. Білгород - Дністровський. був столицею Білгородської Орди. За Бухарестським мирним договором 1812, яким закінчилась російсько-турецька війна, Акерман передано Росії. 1918 Білгород - Дністровський в складі Бессарабії був окупований боярською Румунією, 1940 повернений СРСР. В 1944 місту, визволеному Радянською Армією, надано стару слов'янську назву Білгород - Дністровський.

Розквіт народного господарства і культури міста почався лише за Радянської влади. В місті є м'ясо-молочні, рибоконсервний, лікеро-горілчаний, борошномельний заводи, швейна фабрика. В Білгород - Дністровський збереглась фортеця, збудована у 1438—54 майстром Федорком. В її складі невелика цитадель, обнесена могутніми мурами з 4 круглими баштами. Фортеця має 26 веж і 4 брами, загальна довжина мурів близько 2 км, зовні оточена глибоким (23 м) ровом, з двох боків ЇЇ омиває лиман. В місті збереглася в реконструйованому вигляді церква 14—15 ст. В Білгород - Дністровський та його околицях багато садів і виноградників, зокрема плантації одного з найбільших на Україні виноградарських і виноробних радгоспів Шабо, де вирощується близько 70 сортів винограду. Основна сільськогосподарська спеціалізація району — зернові культури і виноградарство. Розвинуте рибальство.

Ізмаїл

Офіційний день народження Ізмаїла - 1 жовтня, день присвоєння йому статусу міста і зміни назви на Тучков на честь генерал-майора Сергія Олексійовича Тучкова, котрий став командиром усіх фортець Бессарабії і щирим батьком-засновником міста. Генерал особисто відвів місце для заселення на високому березі Дунаю, чітко спланував розташування вулиць і центру міста. І вже в 1812 році тут нараховувалося півтори тисячі будинків. Усе було виконано без залучення державних коштів, а прибутки з фортець збільшилися в 25 разів. З назвою “Тучков” місто прожило понад сорок років, до 1856 року, коли йому було повернуто ім’я Ізмаїл.

У ХХ сторіччі місту довелося пережити тривалий, 22-річний період окупації, коли Бессарабію захопили війська королівської Румунії. В чорні роки окупації Бессарабія побила страшний рекорд, посівши перше місце в Європі щодо смертності. Придунайський край було, по суті, перетворено у колонію, в джерело дешевої сировини. Жителів Ізмаїла було позбавлено права розмовляти мовою своїх предків. Викладання в школах велося винятково румунською мовою. З бібліотек було вилучено твори російських класиків. Окупація тривала до 1940 року, коли радянські війська вступили на територію Бессарабії і відвоювали Ізмаїл, закривши кордон з Румунією по Дунаю. Процеси мирної розбудови перервала Велика Вітчизняна війна. Вогневого удару по Ізмаїлові був завдано у перші хвилини війни - о 4-й годині 25 хвилин 22 червня 1941 року. Рівно місяць тривала оборона Ізмаїла силами дивізіону бронекатерів і моніторів, після чого почалася румунська окупація, що тривала 3 роки. Сотні ізмаїльчан було загнано за цей час у рабство, промислові підприємства розграбовано, обладнання вивезено. І лише в післявоєнні роки почався процес бурхливого розвитку міста. Ізмаїл назвали столицею дунайських мореплавців, що безпосередньо пов’язано із заснуванням пароплавства, на яке свого часу припадало понад третину обсягу всіх транспортних перевезень по ріці.

Ізмаїл - це довга тіниста алея скверів і паркових зон, іменованих проспектом Суворова, що простягся від Дунаю до північного краю міста. Це стародавня частина Ізмаїла з прямими зеленими вулицями і дуже гарними особнячками, архітектурне виконання яких не знає повторів. Душа міста - Свято-Покровський кафедральний собор із встановленим на прицерковній площі пам’ятником Суворову. Це відроджені і відроджувані храми, чоловічий Свято-Костянтино-Єленинський монастир.

Кароліно – Бугаз

Найсприятливіші кліматичні умови для лікування та відпочинку скла-лися на вузькій (до 40 км) приморській смузі, де і знаходяться основні приморські кліматичні курорти степової зони України, придатні для геліо-, аеро-, таласо- та кінезотерапії (див. табл. 5.6).

Основні кліматичні курорти степової зони України

Таблиця 5.6

Курорт, курортна місцевість | Середня t°,C | Кількість соняч-ного сяйва, год./рік | Темпера-тура води влітку, t°,C | Воло-гість повітря, в липні,

% | Медичні показання

січня | липня

Бердянськ, Приморськ | -3,8 | 23,4 | 2383 | +24 | 73 | опорно-руховий апарат, нервова система, хвороби периферійних судин, гінекологія

Євпаторія | -0,1 | 23,2 | 2011 | +20-+22 | 531) | опорно-руховий апарат, нервова система, органи дихання, гінекологія

Затока, Кароліно-Бугаз, Шабо | -2 | 22,4 | 2230 | + 19.9-+22 | 55-60 | опорно-рухова система, серцево-судинна система

Кирилівка | -3 | 23,5 | 2200 | +24,4 | 5011 | опорно-рухова і нервова системи, гінекологія

Продовження табл. 5.6

Курорт, курортна місцевість | Середня t°,C | Кількість соняч-ного сяйва, год./рік | Темпера-тура води влітку, t°,C | Воло-гість повітря, липні,

% | Медичні показання

січня | липня

Коблеве | -2,7 | 22,6 | 2280 | +22 | 60 | оздоровлення

Кремінна | -7,6 | 21,5 | 43-45 | оздоровлення

Маріуполь | -5,2 | 22,7 | 2100-2300 | +22-+24 | 71і» | серцево-судинна система, органи дихання, неврози, неврастенія, вегетативна дистонія

Мелекіне