Одеса має амбіції туристичної столиці. Поки що це нереалізовані амбіції. Дійсним туристичним центром в країні є головний Одеський конкурент у цій сфері -- Крим. Водночас курортно-рекреаційний і культурний потенціал міста та регіону дають шанси для серйозних сподівань. Уже багато мовлено про те, що цей потенціал давно час реалізовувати і перетворювати туризм чи не в головну індустрію Одеської області. Лише такі фактори як тепле море, заповідні зони в гирлах Дунаю та Дністра, пам’ятки архітектури та культури, достатньо розвинений бізнес розваг, а також іще не втрачені залишки радянської системи оздоровлення (йдеться про санаторії, пансіонати, будинки відпочинку) могли би сприяти стрімкому розвитку туризму в регіоні. Про те, які ж кроки здійснюються для розвитку туризму в Одеській області, ми поцікавилися у керівника управління зовнішньоекономічних зв’язків та з питань торгівлі і туризму Одеської облдержадміністрації Костянтина Ржепішевського. На жаль, молодий і перспективний чиновник не знайшов часу для аргументованих коментарів. Тому ми використовуємо дані, які чільний виконавець оприлюднив іще 8 серпня на прес-конференції. У регіоні налічується понад 700 курортно-оздоровчих закладів для приймання і обслуговування туристів: 26 санаторіїв, 28 пансіонатів та будинків відпочинку, 40 дитячих оздоровчих центрів, 550 баз відпочинку, 106 готельних господарств, що дозволяє одночасно розташувати 99 тис. осіб. Втім, ситуація, яка розвивається довкола пострадянських санаторіїв, говорить швидше про руйнацію рекреаційного потенціалу, аніж про його розвиток. Приміром, лише невеликий перелік об’єктів, які за часів господарювання нинішнього міського голови були віддані під забудову: санаторій Міністерства оборони, територія “Укрпрофоздоровниці” по вулиці “Уютная”, поліклініка УМВД, піонерський табір ім. Яші Гордієнка в пров. Дунаєва 3, частина території клініки хірургії ока ім. академіка Філатова, частина санаторію “Аркадія”, санаторій ім. Чувиріна, міжрейсова база моряків (нині виставлена на продаж), частина санаторію “Україна”, санаторій “Дружба”, санаторій “Примор’я”, піонерський табір “Юний енергетик”, дитячий туберкульозний санаторій “Білий лотос”. Міський голова запевняє: “Жодного відношення до продажу об’єктів “Укрпрофоздоровниці” ми не маємо”. Керівники цих об’єктів продають свою власність, не ставлячи до відома міськвиконком.” Розкриттю дійсних схем продажу санаторіїв була присвячена стаття одеської журналістки Олени Астрахович у місцевій газеті “Работа и отдых” (№36(189), 24.10.2002). Вона довела, як заробляє “Укрпрофоздоровниця”, продаючи фактично народну власність, створену за рахунок профспілкових внесків. Авторка наголошує, що “...Бюджет города уже должен распухнуть от доходов, учитывая, сколько земель было передано в последние годы в частные руки. На деле он ежегодно не добирает даже запланированного минимума”. Є також багато документів, підписаних особисто Русланом Боделаном, котрі віддають не лише санаторії, але й парки в набережній зоні під забудову котеджами чільних представників нинішньої влади. На минулій сесії міскради 13 листопада Р.Боделан оголосив про намір взяти в комунальну власність піонерський табір “Молода гвардія”, що досі ще має колишню славу “українського Артеку” (піонерський табір Артек до 1991р. був центром всесоюзного значення). Якщо так станеться, то про долю дитячого табору можна буде лише пошкодувати. Про те, чи узгоджено ліквідацію санаторіїв на території Одеси з політикою облдержадміністрації з розвитку туризму в регіоні, К.Ржепішевський зміг сказати лише, що заплановано залучення іноземних інвестицій для перетворення баз відпочинку в селі Затока в європейського типу комплекси відпочинку з полями для гри в гольф. Коментувати діяльність міського голови чиновник відмовився. Водночас журналістська громада міста надає багато уваги критиці діяльності міської влади. У відповідь заступник міського голови В’ячеслав Крук двічі в цьому році збирав брифінги, присвячені зусиллям муніципалітету з розвитку туризму в Одесі. Приміром, собі в заслугу міська влада поставила проведену акцію з розташування в місті рекламно-просвітницьких білбордів з написами на кшталт: “Міськвиконком попереджає: відпочинок в Одесі корисний для здоров’я”, “Дихайте глибоко -- поруч море”, “Посміхніться, Ви все ж таки в Одесі”. Тобто міськрада стверджувала, що вона опікується інформаційною стороною підтримки туризму. Водночас чиновник не зміг стриматися від бажання покритикувати журналістів, котрі на його думку “поливають брудом” Одесу. Дісталося приміром, власному кореспондентові “Комсомольської правди в Україні” В’ячеславові Воронкову, який написав, що в Одесі про гарячу воду можна лише мріяти. Заступник міського голови звинуватив журналіста навіть у тому, що останній виконує замовлення кримчан -- головних конкурентів одеситів. Аналітики водночас схиляються до думки, що проблем у міста таки надмірно багато. Адже чи не головною перешкодою для розвитку туризму в Одесі є незадовільний стан житлово-комунального господарства, що, в свою чергу, є обов’язковою частиною туристичної інфраструктури. Звичайно, необхідно витрачати кошти на рекламу, однак, коли споживач таки спокушається на рекламований продукт і наштовхується одразу ж на його недоброякісність, ефект створюється протилежний очікуваному. Про проблеми житлово-комунального господарства мовилося й на останній сесії міськради (13 листопада 2002р.). Депутат міськради Володимир Соколов повідомив, що упродовж довгих років не можна врегулювати таке елементарне завдання як підключення другої мережі на насосних фекальних станціях. На час, коли єдина донині мережа виходить із ладу, фекальні маси спрямовуються в Чорне море, де “оздоровлюються” одесити та гості міста. Пам’ятники архітектури -- житлові та громадські будівлі, збудовані в ХІХст. європейськими та вітчизняними архітекторами -- гордість і шана Одеси. Це саме те, що цікаво туристам і всім, хто відвідує місто. На жаль, нині ця гордість в сумному стані. Цього літа, коли каміння, що зірвалося з карнизу Одеської філармонії, вбило семилітню гостю з міста Роздільня, журналісти дізналися, що Одеса не