м. Бровари 

місто Бровари

Місто Бровари – місто обласного підпорядкування, центр однойменного району. Розташоване на автомагістралі Київ-Санкт-Петербург-Москва за 20 км від Києва. Через місто проходить залізниця. Площа міста кв. км., що становить 3,2% від загальної території області, водні ресурси 12 га, населення складає 87,4 тис. чоловік. Орган місцевого самоврядування - Броварська міська рада.  

Вперше Бровари згадуються у документальних джерелах за 1630 рік. На той час більша частина Остерського староства, до якого входили і Бровари, належала князю Ієремії Вишневецькому. Назва “Бровари”, очевидно, пов’язана з наявністю тут пивоварень – броварень, що в перекладі з польської означає “пивоваріння”.  

З початком визвольної війни українського народу 1648-1654 років князь Вишневецький укріпив Бровари, зосередив тут великий озброєний загін. Але під ударами повсталих селян цей загін змушений був залишити містечко. В цей час (1648-1649 роки) у Броварах створюється козача сотня, першим сотником якої був Федір Ведмідь. Козаки побудували в містечку церкву святих Петра і Павла, про що свідчив напис на церковному дзвоні: “Року 1648 місяця октября сей дзвон до церкви святих и Павла подан от козаков Броварських...” Була в Броварах також церква Святої Трійці, заснована Києво-Печерською лаврою, і храм Вознесіння, збудований Лаврою у 1762 році (місцезнаходження його і подальша доля невідомі). Плани церков не збереглись.  

У Броварах знаходились володіння Больнично-Троїцького монастиря Києво-Печерської лаври. Монастир володів 55 дворами і кращими землями. Між броварськими козаками і Лаврою велась гостра боротьба за землю і право на торгівлю.  

У 1667 році Броварська сотня увійшла до складу Київської сотні у зв’язку з розширенням меж останньої. У 1668 році Бровари зазнали нападу кримських татар: “...мая 12 день татар человек с двести и то містечко все вирубали, а церков Божию (Петропавловскую) разорили, иконы, ободрали, искололи ругаясь, и книги изрубали. А посекли де в том мес течке мужского и женского полу человек десять, да живых взяли в неволю душ пятьдесят”.  

За даними “Переписаних книг” у 1666 році у містечку нараховувалось 68 козацьких і 46 селянських дворів.  

У Броварах знаходилась церковно-приходська школа. Її випускники мали можливість продовжувати навчання в Києві. Є дані, що “полку Киевского местечка Броварів церкви Петра и Павла сын священника Андрея Лукиян Савицкий” навчався у Києво-Могилянській академії в 1761 році, а син священика Свято-Троїцької церкви Петро Захарієвський – у 1789 році.  

Після указу російської імператриці Катерини ІІ від 10 квітня 1786 року частина монастирських володінь перейшла у казенне відомство. В документах за 1787 рік записано, що в Броварах проживає 487 мешканців – козаків і казенних селян, тут також знаходиться маєток секунд-майора Кабатова.  

1817 року в містечку була побудована поштова станція, яка у 1851 році мала вже 45 коней. У 1836 році розпочато будівництво шосе, яке з’єднало Бровари з лівим берегом Дніпра. Воно простяглось на 13 верст, керував будівництвом поручик Яків Соколиков. З 1868 по 1870 рік у Броварах функціонував Київський залізничний вокзал. Таке інтенсивне будівництво шляхів сполучення було викликане тим, що Бровари лежали на великій коштовно-торговій дорозі з Києва на Санки-Петербург і Москву.  

У 40-х роках ХІХ сторіччя Бровари і Броварщину кілька разів відвідав Тарас Шевченко, що знайшло відображення у його творах “Прогулка с удовольствием и не без морали”, “Варнак”, “Близнецы”, “Сотник”. У поемі “Катерина”.  

А 19 травня 1861 року жителі Броварів відділи останню шану Кобзареві: процесія, що супроводжувала домовину поета, зупинялась у Броварах, її зустрічали студенти та представники інтелігенції міста Києва.  

За станом на 1897-1898 роки у Броварах налічувалось 464 двори, де жили 4312 мешканців. У містечку було 70 кустарів: ковалів, шевців, теслярів, бондарів, гончарів. У Броварах щороку відбулося три ярмарки. Діяла церковно-приходська школа, згодом була побудована земська початкова школа, яка у 1896 році перетворена на двокласне сільське училище. Через сім років в ній вже навчалося 208 учнів, викладання велося російською мовою. В 1897 році у Броварах відкрито сільську бібліотеку.  

У 1868 році в нашому місті був споруджений Київський залізничний вокзал, що поклав початок Києво-Курської сталемагістрали, у результаті чого можна було швидко добиратися до Москви. Важливим пунктом на шляху від Києва до Санкт-Петербурга стала поштово-кінна станція селища.   

1871 року Р.Сумароков будує в Броварах канатно-вірьовочну фабрику. В 1898 році міщанин Шперлінг відкриває “заведение по изготовлению прохладительных напитков”, того ж року будує “заведение по изготовлению шипучих вод” міщанин Слободін, подібне підприємство у 1907-1908 роках відкриває міщанин Ейстрах. У той же час Д.Брикер засновує “заведение по выделке колесной мази”. На початку ХХ сторіччя у Броварах було три скотобійні. У 1904 році А.Янискор будує два заводи: один – миловарний, другий – з переробки кишок із салотопнею.1906 року І.Самойленко будує перший паровий млин на землі казенного селянина Івана Сопільника. Добовий вихід борошна – 700 пудів. У 1907 році міщанин І.Ієрусалимський будує чавуноливарний завод, орендуючи землю у А.Пономаренка. З 1912 року починає функціонувати мототрамвай Київ-Бровари. У 1916 році в містечку створюється телеграфна контора і сільськогосподарський банк взаємного кредиту.  

1901 року Я.Беркович відкриває в Броварах сільську аптеку, а в 1913 році випускниця лікарського факультету Київського університету З.Рубінштейн відкриває в містечку зуболікарняний кабінет. З 1904 по1942 роки в Броварах працював лікар Ісак Лазаревич Фельдман. На будинку дитячої лікарні, де колись знаходилась лікарня, в якій працював І.Фельдман, встановлено меморіальну дошку.  

У січні 1918 року в Броварах була встановлена Радянська влада. У