Броварський район створено навесні 1923 року. Населення Броварів становило на той час 4065 чоловік. Почали діяти райвиконком, райком партії та райком комсомолу. Більша частина промислових підприємств, що знаходились у місті (млини, підприємство колісної мазі, лісопильня та ін.), перейшла у власність держави. Значних успіхів було досягнуто в галузі народної освіти та культури: в 1921 році відкрилася семирічна школа імені І.Франка, в 1924 році – школа лікнепу. В червні 1925 року при райсільбудинку створено літературний гурток Київської філії “Плуг”. Активним учасником гуртка був уродженець Броварів поет Дмитро Чепурний, ім’я якого з’явилося в українській літературі в середині 20-х років. Твори цього високообдарованого молодого поета були особливо популярними серед молоді. Д.Чепурний був визнаним поетом-ліриком, співцем свого бурхливого часу.  

27 липня 1923 року в центрі Броварів відкрито пам’ятник Т.Шевченку. Бюст виготовив з дерева житель Борисполя Петро Верна. Пам’ятник простояв більше 15 років і в 1939 році замінений на бетонний, а в 1964 – на гранітний.  

У 1930 році Броварський район було ліквідовано. Місто Бровари, де проживало на той час 5618 жителів, підпорядкувалось Київській міськраді. З 30-х років у місті починає зростати промислове будівництво. В 1930 році створюється державний кінний завод.  

У 1933 році в Броварах розпочато будівництво аеропорту, який з 1935 року став функціонувати як центральний аеропорт Києва. Використовувалися поштові та пасажирські літаки. Пасажирів доставляли в Москву, Ленінград, Мінеральні Води. По Україні обслуговувалися маршрути: Полтава – Харків – Одеса – Запоріжжя – Суми – Дніпропетровськ – Сталіно, а з 1939 року – Львів – Дрогобич – Луцьк – Рівне.  

У квітні 1937 року місто Бровари знову стає райцентром. За рік до цього в місті було здійснено комплектацію трудової колонії № 5 НКВС, якою деякий час керував відомий педагог А.Макаренко. Зберігся будинок колонії, на якому встановлено меморіальну дошку. З квітня 1937 році на Всесоюзній сількогосподарській виставці була визнана найкращою.  

25 червня 1941 року німецькі літаки здійснити наліт на Київський аеропорт. Жителі Броварів – жінки, підлітки, літні люди працювали на будівництві оборонних споруд навколо міста. У липні 1941 року в Бровари перемістився командний пункт Південно-Західного фронту, яким командував генерал М.Кирпонос. Зберігся будинок, де знаходився командний пункт, на ньому встановлено меморіальну дошку. Іменем генерала М.Кирпоноса названо одну з вулиць міста.  

На початку вересня німецькі танки прорвали оборону радянських військ. На рубежі оборони Красилівка – Калинівка – Рожівка вели жорстокі бої з фашистами воїни 2227-го полку 4-ї дивізії НКВС. 19 вересня 1941 року Бровари були окуповані фашистськими віськами. Під час окупації на території району боролись з ворогами партизанські загони ім. Леніна, ім. Щорса, “За Батьківщину” та інші. Успішно діяла підпільна організація Броварського деревообробного комбінату у складі В.Лобка, В.Мироненко, М.Лобка, К.Пономаренка та багатьох інших. Підпільники роздобули детекторний приймач, встановили його на квартирі М.Щербак. Перші інформації Радінформбюро записала В.Мироненко. Її рукописи розмножували до 100 і більше примірників і розповсюджували не тільки в Броварах, а й в інших населених пунктах. У травні 1942 року на території нинішньої середньої школи № 1 було страчено п’ять броварчан, а у грудні 1942 року розстріляно лікаря І.Фельдмана, який віддав 38 років справі охорони здоров’я на Броварщині. За роки окупації фашисти стратилис22 жителів Броварів.  

У 1941-1942 роках у Броварах знаходився фашистський табір для радянських військовополонених.  

Місто Бровари визволене від фашистів 25 вересня 1943 року. Безпосередню участь у звільненні міста брали частини 163-ї Роменсько-Київської Червонопрапорної орденів Леніна, Суворова і Кутузова дивізії, якою командував полковник Ф.Карлов. У боях за Бровари була тяжко поранена жінка-танкіст Марія Лагунова, яка під час війни оволоділа спеціальністю механіка-водія танка Т-34. Вона є почесним громадянином міста, її іменем названо одну з вулиць. У 1943 році у Броварах знаходився штаб 2-ї Повітряної армії, якою командував маршал авіації С.Красовський. Прославлений полководець є почесним громадянином міста Бровари, його ім’я носить одна з вулиць. Штаб 1-ї Гвардійської Армії знаходився у приміщенні нинішньої середньої школи №1.  

481 уродженець міста загинув на фронтах Великої Вітчизняної війни. За роки окупації місто було майже повністю знищене – з 2174 будинків уціліли лише 138. Наш край зростив 10 Героїв Радянського Союзу.  

У місті встановлено вісім архітектурно-скульптурних пам’ятників, чотирнадцять пам’ятних знаків і меморіальних дошок. 

ОПИС СИМВОЛІКИ

ГЕРБ        

Герб міста має форму щита. Колір щита - синій, обрамлення щита золотого (жовтого) кольору. У верхній частині щита розміщено напис "Бровари", а над ним - зображення малого Державного Герба України.  

Посередині щита зображено розвилку трьох доріг (світло-сірого кольору) як символ історичного центру міста. Розвилка поділяє щит на три сектори. В центрі розвилки цифрами білого кольору зазначено рік заснування міста -1630.  

Зображення розвилки накладено на коло, утворене фрагментам із колосся пшениці, дубового листя та шестерні. В правому секторі розташовано фрагмент вінка із колосся пшениці жовтого кольору, як символ достатку, в лівому - фрагмент вінка із дубового листя зеленого кольору, як символ стійкості, в нижньому - фрагмент шестерні чорного кольору, як символ промислового розвитку міста. Між окремими фігурами та синім фоном щита проходить