роки громадянської війни Бровари і Броварщина стають ареною боїв між наступаючими з півночі червоними військами і частинами армії УНР, зокрема 1-м піхотним полком Січових стрільців під командуванням полковника І.Вогульського. У ніч на 25 січня 1919 року червоні частини зайняли село Семиполки, де розмістився штаб М.Щорса. 1 лютого 1919 року Богунський полк зайняв Бровари.
Броварський район створено навесні 1923 року. Населення Броварів становило на той час 4065 чоловік. Почали діяти райвиконком, райком партії та райком комсомолу. Більша частина промислових підприємств, що знаходились у місті (млини, підприємство колісної мазі, лісопильня та ін.), перейшла у власність держави. Значних успіхів було досягнуто в галузі народної освіти та культури: в 1921 році відкрилася семирічна школа імені І.Франка, в 1924 році – школа лікнепу. В червні 1925 року при райсільбудинку створено літературний гурток Київської філії “Плуг”. Активним учасником гуртка був уродженець Броварів поет Дмитро Чепурний, ім’я якого з’явилося в українській літературі в середині 20-х років. Твори цього високообдарованого молодого поета були особливо популярними серед молоді. Д.Чепурний був визнаним поетом-ліриком, співцем свого бурхливого часу.
27 липня 1923 року в центрі Броварів відкрито пам’ятник Т.Шевченку. Бюст виготовив з дерева житель Борисполя Петро Верна. Пам’ятник простояв більше 15 років і в 1939 році замінений на бетонний, а в 1964 – на гранітний.
У 1930 році Броварський район було ліквідовано. Місто Бровари, де проживало на той час 5618 жителів, підпорядкувалось Київській міськраді. З 30-х років у місті починає зростати промислове будівництво. В 1930 році створюється державний кінний завод.
У 1933 році в Броварах розпочато будівництво аеропорту, який з 1935 року став функціонувати як центральний аеропорт Києва. Використовувалися поштові та пасажирські літаки. Пасажирів доставляли в Москву, Ленінград, Мінеральні Води. По Україні обслуговувалися маршрути: Полтава – Харків – Одеса – Запоріжжя – Суми – Дніпропетровськ – Сталіно, а з 1939 року – Львів – Дрогобич – Луцьк – Рівне.
У квітні 1937 року місто Бровари знову стає райцентром. За рік до цього в місті було здійснено комплектацію трудової колонії № 5 НКВС, якою деякий час керував відомий педагог А.Макаренко. Зберігся будинок колонії, на якому встановлено меморіальну дошку. З квітня 1937 році на Всесоюзній сількогосподарській виставці була визнана найкращою.
25 червня 1941 року німецькі літаки здійснити наліт на Київський аеропорт. Жителі Броварів – жінки, підлітки, літні люди працювали на будівництві оборонних споруд навколо міста. У липні 1941 року в Бровари перемістився командний пункт Південно-Західного фронту, яким командував генерал М.Кирпонос. Зберігся будинок, де знаходився командний пункт, на ньому встановлено меморіальну дошку. Іменем генерала М.Кирпоноса названо одну з вулиць міста.
На початку вересня німецькі танки прорвали оборону радянських військ. На рубежі оборони Красилівка – Калинівка – Рожівка вели жорстокі бої з фашистами воїни 2227-го полку 4-ї дивізії НКВС. 19 вересня 1941 року Бровари були окуповані фашистськими віськами. Під час окупації на території району боролись з ворогами партизанські загони ім. Леніна, ім. Щорса, “За Батьківщину” та інші. Успішно діяла підпільна організація Броварського деревообробного комбінату у складі В.Лобка, В.Мироненко, М.Лобка, К.Пономаренка та багатьох інших. Підпільники роздобули детекторний приймач, встановили його на квартирі М.Щербак. Перші інформації Радінформбюро записала В.Мироненко. Її рукописи розмножували до 100 і більше примірників і розповсюджували не тільки в Броварах, а й в інших населених пунктах. У травні 1942 року на території нинішньої середньої школи № 1 було страчено п’ять броварчан, а у грудні 1942 року розстріляно лікаря І.Фельдмана, який віддав 38 років справі охорони здоров’я на Броварщині. За роки окупації фашисти стратилис22 жителів Броварів.
У 1941-1942 роках у Броварах знаходився фашистський табір для радянських військовополонених.
Місто Бровари визволене від фашистів 25 вересня 1943 року. Безпосередню участь у звільненні міста брали частини 163-ї Роменсько-Київської Червонопрапорної орденів Леніна, Суворова і Кутузова дивізії, якою командував полковник Ф.Карлов. У боях за Бровари була тяжко поранена жінка-танкіст Марія Лагунова, яка під час війни оволоділа спеціальністю механіка-водія танка Т-34. Вона є почесним громадянином міста, її іменем названо одну з вулиць. У 1943 році у Броварах знаходився штаб 2-ї Повітряної армії, якою командував маршал авіації С.Красовський. Прославлений полководець є почесним громадянином міста Бровари, його ім’я носить одна з вулиць. Штаб 1-ї Гвардійської Армії знаходився у приміщенні нинішньої середньої школи №1.
481 уродженець міста загинув на фронтах Великої Вітчизняної війни. За роки окупації місто було майже повністю знищене – з 2174 будинків уціліли лише 138. Наш край зростив 10 Героїв Радянського Союзу.
У місті встановлено вісім архітектурно-скульптурних пам’ятників, чотирнадцять пам’ятних знаків і меморіальних дошок.
ОПИС СИМВОЛІКИ
ГЕРБ
Герб міста має форму щита. Колір щита - синій, обрамлення щита золотого (жовтого) кольору. У верхній частині щита розміщено напис "Бровари", а над ним - зображення малого Державного Герба України.
Посередині щита зображено розвилку трьох доріг (світло-сірого кольору) як символ історичного центру міста. Розвилка поділяє щит на три сектори. В центрі розвилки цифрами білого кольору зазначено рік заснування міста -1630.
Зображення розвилки накладено на коло, утворене фрагментам із колосся пшениці, дубового листя та шестерні. В правому секторі розташовано фрагмент вінка із колосся пшениці жовтого кольору, як символ достатку, в лівому - фрагмент вінка із дубового листя зеленого кольору, як символ стійкості, в нижньому - фрагмент шестерні чорного кольору, як символ промислового розвитку міста. Між окремими фігурами та синім фоном щита проходить