Свалявський район

Свалявщина - край оздоровниць, численних мінеральних джерел, туристичних стежок, багатий на працьовитих та талановитих людей.

Подорожуючи по Закарпатській області, ви неодмінно відвідаєте Сваляву, розташовану на міжнародній туристській трасі біля підніжжя гори Стой (1677м).
Якщо піднятись на вершину, то з її висоти відкривається мальовнича панорама міста.
Ген там, у закруті річки Латориці, лівобережжям якої пролягла електрифікована залізниця Львів - Чоп, вишикувались багатоповерхові будинки. Здається, вони збігли з гір й зупинились біля води, аби глянути на себе у дзеркальну гладінь води. А трохи далі - заводські димарі, корпуси підприємств, центр міста, новобудови.
Праворуч, обабіч притоки Латориці - гомінкої річечки Пині біліють санаторні корпуси. Гарні кафе розташувалися вздовж шосе - сіра стрічка асфальту в'ється вгору на Веречанський та Оленівський перевали. Губляться, зникають у блакитному серпанку на схилах гір мальовничі верховинські села.
Так виглядає Свалява та її околиці - один з мальовничих, щедро обдарованих природою куточків Закарпаття.
Щоб ще глибше відчути впевнену ходу сьогоднішньої Сваляви, давайте звернемось до історії.

З МИНУЛОГО

Свалява - старовинне поселення. Вперше воно згадується у документах XII століття.
Однак археологічні розкопки свідчать, що територія міста і його околиць була заселена людиною ще в епоху неоліту і бронзи.
Назва Сваляви походить від старослов'янського кореня "соль" (Золява, Солява, Сольва).
Виникнення її відноситься до часу східнослов'янських поселень в долині річки Латориці, які підтримували через Верецький перевал зв'язки із спорідненими слов'янськими племенами, що жили на сході від Карпат.
Перша писемна згадка про Сваляву відноситься до XII століття.
Свалява належала багатьом магнатам та феодалам.
У другій половині XIII століття, як свідчить про це королівська грамота, вона знаходилась "по той бік" засіки (кордону), тобто входила до складу Галицько-Волинського князівства. Пізніше вона знову переходить в руки різних угорських феодалів.
Нескінченні чвари і війни середньовічних землевласників, жорстока експлуатація призводили до зубожіння і розорення селянства.
У 1703-1711 роках свалявці беруть активну участь у повстанні куруців -антифеодальному і національно-визвольному русі в Угорщині проти габсбурзького панування.
Після придушення повстання Свалява переходить у власність королівського двору.
В 1728 році Сваляву з її землями і багатими лісами прибрав до своїх рук граф Шенборн-Бухгейм.
У 90-х роках XVIII століття Свалява стає значним господарським центром. Починається будівництво доріг і мостів, використовуються мінеральні джерела, які граф здає в оренду. У Сваляві починає діяти молотарка, лісопильня, відкривається винокурня. А в 70-ті роки XIX ст. організовується склотарне виробництво.
У 1910 - 1911 роках акціонерне товариство "Сольва" побудувало в Сваляві лісохімічний завод. Його продукція вивозилась в Угорщину, Австрію, Німеччину.
Свалявці шукали порятунку від податків, боргів та голоду в еміграції за тридев'ять земель - у США, Канаді, Бразилії.
Та далеко розносилися з Верховини легенди про безстрашних опришків Олексу Довбуша, Миколу Шутая, які у багатих все відбирали, а біднякам віддавали.
Робочий люд піднімався на боротьбу проти можновладців.
Ось віхи цієї боротьби.
1911 рік - великий страйк робітників лісохімічного заводу фірми "Сольво".
1917 рік - масова демонстрація солідарності трудящих Сваляви.
У листопаді 1916 р. передові робітники Сваляви створили Народну Раду, яка повністю стояла на революційних позиціях й вимагала возз'єднання Закарпаття з Україною.
Після перемоги угорського пролетаріату в соціалістичній революції у Сваляві 23 березня 1919 року була проголошена Радянська влада.
Наприкінці 1919 року Сваляву окупують війська буржуазної Чехословаччини. У червні 1920 року страйкують робітники лісопильного заводу.
У роки Другої Світової війни тут діяло партизанське з'єднання В.П.Русина.
25 жовтня 1944 року Сваляву визволили війська 4-го Українського фронту.
Слава їхнього подвигу не померкне у віках, як Вічний вогонь, що живим серцем б'ється біля підніжжя пам'ятника героям- визволителям.
У листопадові дні 1944 року, коли на 1 з'їзді Народних комітетів вирішувалось питання про возз'єднання краю з Україною, посланці Сваляви одностайно поставили свої підписи під Маніфестом про возз'єднання Закарпаття з матір'ю - Україною.
Сьогоднішня Свалява - це промислове місто, у якому найбільшу питому вагу займають підприємства деревообробної, харчової промисловості, швейного виробництва.
Основні з них: АТ фірма "Свалява ЛХК", ТОВ фабрика "Латориця", МПП 'Темп", ТОВ "Меткол - Свалява", ТОВ "Карпатська деревообробна компанія", ТОВ "Деревообробник", ТОВ "Свалява - скло", ТОВ "Свалявська швейна фабрика", МПП "Алекс", ВАТ "Свалявські мінеральні води", ТОВ "Маргіт", ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод", завод "Продтоварів".
Мінеральні води "Поляна квасова", "Свалява" та "Лужанська" експортуються до Європи, в Канаду, США.
На базі родовищ гідромінеральних ресурсів працюють відомі оздоровниці "Поляна", "Квітка Полонини", "Сонячне Закарпаття", "Кришталеве джерело".

ТРОХИ ГЕОГРАФІЇ

Площа району становить 67301 га. Населення - 57 тисяч чоловік. На території Свалявщини розташовано 29 населених пунктів.
Свалявський район розміщений у центральній частині Закарпатської області, у передгірній частині Карпат і відзначається надзвичайно різноманітними формами рельєфу.
Висота місцевості в долині Латориці 200-250 м над рівнем моря, висота Полонинського хребта від 1200 м до 1500 м і вище (гора "Отой" 1677м).

Клімат помірно континентальний. Середня вологість повітря 70-80 %.
Літо-тепле, довге. Похолодання наступає у другій половині жовтня. Весна рання і приходить з другої декади березня.
Середня температура липня +18° +22°С, а найбільш холодного січня від-40до-9°С
Кліматичні умови на території району вигідні для ведення сільського господарства, але найкращі вони в заплавах річок Латориці та Боржави.
Сприятливий клімат дозволяє розвивати на територй району різні види літнього та зимового відпочинку.
Річки