22 січня минуло 60 років з часу утворення Закарпатської області.  

Площа територїї Закарпаття – 12,8 тис. кв. км. Майже дві її третини займають Карпатські гори, решту – Притисянська низовина. Клімат м'який, помірно континентальний.

На 1 січня 2005 року в області мешкали 1253,9 тис. осіб, більшість з яких (63 відсотки) – у сільській місцевості. Обласний центр – місто Ужгород із населенням 117,2 тис. осіб.

Закарпатська область розташована на крайньому південному заході України, межує із Львівською та Івано-Франківською. Територією краю проходить державний кордон із Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією загальною протяжністю 467,3 км. Митний контроль здійснюється на 17 пунктах пропуску.

Територією Закарпаття проходять також міжнародний транспортний коридор №5 (Критський): Лісабон – Трієст – Любляна – Будапешт – Київ – Волгоград і магістральна автодорога Київ – Чоп.
–

Шість десятиліть для історії, зрозуміло, невеликий період. Та для Закарпаття – це ціла епоха, позначена подіями, що докорінно змінили наше життя, вселили надію краян на відновлення історичної можливості жити в материнській незалежній державі.

Усі ці роки закарпатці з честю долали нелегкі випробування, які випали на долю українського народу загалом і впевнено будували незалежну соборну державу. Недаремно наш край називають справжньою перлиною України.

Закарпаття сьогодні – це регіон із розвиненою економікою, певним промисловим і природним потенціалами, привабливими і для вітчизняних, і для іноземних інвесторів, для всіх, хто бажає тут відпочити, поправити здоров'я, насолодитися незрівнянною красою Карпатського краю з його привітними працелюбними людьми.

Тож закономірний і вистражданий Акт возз'єднання та утворення Закарпатської області у складі України був і залишається історично виправданим, усенародно підтриманим рішенням, якому не було жодної альтернативи.

– Миколо Івановичу, Закарпаття перше серед регіонів України розробило й затвердило на сесії обласної ради Концепцію сталого розвитку області – документ, де збалансовано соціальний, економічний та екологічний розвиток на декілька десятиліть.

– Так, над цим проектом працювали методично-координаційна рада, створена спільним розпорядженням голів обласної ради та обласної держадміністрації 14 вересня 2001 року, а також робоча група науковців області, депутатів, керівників і фахівців управлінь та відділів облдержадміністрації. Перед тим, як винести документ на затвердження сесією обласної ради, його було всебічно й навіть скрупульозно обговорено на засіданнях постійних комісій, днях депутата, а також опубліковано в пресі, щоб кожен закарпатець мав змогу висловити свою думку. Бо ж ішлося про довготермінову перспективу збалансованого еколого-економічного та соціального розвитку краю. Усі зауваження, пропозиції й доповнення проаналізовані, а найраціональніші з них максимально враховані. Але попри це чимало списів було зламано й на 3-й сесії обласної ради, що відбулася в жовтні 2002 року. Одні депутати наполягали на конкретизації ледь не кожного пункту, інших не влаштовував, на їхню думку, надто громіздкий і зайво деталізований проект. Та, зрештою, всі зійшлися на думці, що він має як ідеально стикуватися із фундаментальними підходами в політиці державотворення та ринкових трансформацій, вимогами закону України про державне прогнозування та розробку програм економічного й соціального розвитку, так і максимально враховувати специфіку регіонального планування, особливості соціально-економічного розвитку регіону та конкретику нинішніх його проблем.

"Родзинки" нашого краю

– Закарпатська область, як західні ворота України, має не лише вигідне географічне розташування, а й багатющі природні ресурси. Це ліси, джерела мінеральних вод та більш як тридцять видів корисних копалин, зокрема таких рідкісних, як золото, а також цеоліти, барити, каоліни, бентоніти, сіль. Природно-кліматичні умови дають змогу вирощувати ранні овочі й фрукти, а також виноград, тютюн. На Закарпатті чи не найбільший в Україні гідроенергетичний потенціал гірських річок, є родовища природного газу й джерела термальних вод, що дає можливість значною мірою розв'язати проблему енергозабезпечення. Не кажу вже про те, що далеко не сповна використовується потенціал людських ресурсів. Водночас ми потерпаємо від малоземелля, складних умов проживання в гірській місцевості, низького рівня індустріального розвитку й високого ризику сільськогосподарської діяльності. А саме в горах проживає близько чверті населення області, у тому числі 250 тисяч осіб – у населених пунктах, які мають статус гірських. Збалансувати все це якраз і покликана Концепція. І найперше – наблизити структуру виробництва до ресурсних можливостей області, не завдаючи шкоди довкіллю. Саме з цих міркувань концепція визначає пріоритетні напрями сталого еколого-економічного та соціального розвитку.

– Миколо Івановичу, але ж, погодьмося, ув'язати в один вузол народногосподарський комплекс із техногенною й екологічною безпекою непросто. Очевидно, ця проблема – одна з найголовніших у сталому, збалансованому розвитку Закарпаття й потребує особливого акценту?

– Безперечно. Саме тому на перший план виступає екологічний аспект цього розвитку. Особливо з огляду на унікальність природно-кліматичних умов, вразливість гірських екосистем та підвищену небезпеку виникнення катастрофічних і стихійних явищ. Тому документ передбачає запровадження екологічно безпечних технологій, і насамперед у лісовому, сільському та водному господарствах. А це – належне заліснення водозаборів і не придатних для сільськогосподарського використання земель, відновлення верхньої межі лісу, зменшення навантаження на високогірні луки. Концепція передбачає також консервацію змитої ріллі на крутосхилах через залуження й виведення її із сільськогосподарського обороту, реалізацію протиповеневих заходів, збереження джерел прісних і мінеральних вод, виробництво екологічно чистих продуктів харчування з маркою "біо", відкриття підприємств з переробки