[] Історія

Понад шість століть стоїть замок на високому пагорбі, свідок і учасник багатьох подій, що навічно увійшли в історію. По-різному складалася доля замку протягом довгого його існування. Був він твердинею і воїном, що до останньої змоги відстоював свою незалежність; був він бранцем, за володіння яким змагались королі; був він розкішним , наче королівською резиденцією з притаманною їй пишністю, пихою і злочинністю; був він бунтарем, що виношував плани свого визволення. І тепер, коли рідна земля, до якої навіки і міцно приріс, стала вільною, перетворений на пам'ятку і служить своєму народові як скарбниця його історії й культури, як втілення його високого духу й таланту.

[] XIV - XV століттяУперше Олеський замок згадується в історичних джерелах р., коли він перейшов у володіння Юрія - сина мазовецького князя Тройдена і руської княжни Марії (дочки ), запрошеного боярами на князівський престол після згасання роду Романовичів. Ця дата дозволяє припустити, що замок побудований одним із синів галицько-волинського князя - або .Всім відомо, якими грізними подіями позначений той період історії. Він почався вписаним у літописи пожарищами й попелом ХІІІ століттям. , що розпалась на окремі , знесилена внутрішніми чварами, втратила свою могутність і стала здобиччю зовнішніх ворогів. У р. військо розгромило дружини руських князів та їх союзників на річці . Спалюючи городища, руйнуючи поселення, монголо-татарські орди докотились до західних рубежів . У 1241 р. загони знищують давньоруське місто Пліснеськ, що за 10 кілометрів від Олеська. Може, якраз тоді пліснеські втікачі й заклали на підвищенні серед мочарів городище, на місці якого згодом виросла фортеця. Безсумнівно, що замок постав у час тяжких випробувань для всіх руських земель, їх поневолювали монголо-татари, на них зазіхали також угорські, польські й литовські феодали. В середині XIV ст. під владою опинилися чернігово-сіверські землі, Київщина, частково та . Польща захопила Галичину й Західну Волинь; відійшла до складу Молдавського князівства, завоювали угорські феодали.Олеський замок, що стояв на межі й , опинився на кордоні Литви й Польщі. За нього йшла постійна боротьба між цими державами. Відомо, що з 1340 р. замком володів литовський князь . У 1366 р. його відвойовує польський король Казимир Великий. А коли на троні опиняється його племінник Людовик - король польський і угорський, замок переходить до Владислава, князя Опольського. Останній, проводячи політику загарбання й окатоличення галицьких земель і добиваючись від Риму права на створення окремої галицької митрополії, передає в 1375 р. Олеську фортецю разом із Рогатином і Тустанню галицькому єпископу. Це викликало протест руського населення, і замок був захоплений повстанцями. Та ненадовго: вже в 1377 р. король розмістив тут угорські війська. Однак, як видно, їм тут не дуже повелося: через п'ять років, зразу ж після смерті Людовика, вони за викуп залишають замок Любарту.Для зміцнення свого становища на руських землях Польща й в р. укладають договір - так звану і об'єднуються в одну державу. литовський одружується з польською королевою і стає королем об'єднаної держави. Намісником на руських землях залишався брат короля - великий князь .Та згодом між братами почалися суперечки. Руські бояри, які вороже ставилися до феодально-католицького засилля Польщі, підтримали Свидригайла.Майже півстоліття Олеська фортеця була неприступна для польських магнатів. У 1431 р., коли Ягайло тримав в облозі , князь Казимир Мазовецький рушив на . Але фортеця не піддалась. Оборону її очолив Івашко Преслужич з . До селянських загонів приєдналися і місцеві бояри.Після укладення перемир'я між та Свидригайлом (2 вересня 1431 р.) замки в таких містах, як , , , , Ветли, Городно, , перейшли в руки поляків, а Олеський лишився Свидригайлові. Король «пробачив» олеським боярам їхній виступ і видав документи на володіння землями. Це було 18 жовтня. А 26 жовтня Олеська фортеця порушила перемир'я, напавши на володіння польського судді Давидовського...Визвольна боротьба олеських загонів проти феодально-католицького засилля змикалася з антифеодальним, національно-визвольним і антикатолицьким гуситським рухом, що був могутнім прологом до європейської реформації XVI ст.У р. Олеський замок після тривалої облоги був здобутий військами польського короля і переданий разом із навколишніми землями у вічне користування Янові з Сєнна, синові Добєслава, нащадки якого почали називатися Олеськими. Так упала остання руська фортеця на галицьких землях. Почалося жорстоке пригнічення руського народу, що тривало майже шість століть. Як символ