Закарпатський замок-фортеця, овіяний легендами...

Мукачівський замок "Паланок".

Західну Україну можна сміливо назвати замковим краєм. Це – єдиний регіон нашої держави, де збереглися замкові архітектурні пам’ятки. І нехай більшість із них перетворилися на руїни, кілька замків і палаців перебувають у задовільному стані. Ці споруди є об’єктом постійних відвідувань туристів і з України, і з ближнього зарубіжжя. Один із найкрасивіших і найдавніших замків на території нашої держави знаходиться в Закарпатті – місті Мукачевому – та носить промовисту назву «Паланок» (паланкою називали на Запорізькій Січі у XVIII ст. невелике укріплення, обнесене частоколом). Його я й відвідав, привізши з собою не лише приємні враження, а й легенди – «Паланок» є чи не найтаємничішим замком України.

...Мукачево зустріло мене спекотною погодою. Настільки спекотною, що втриматися на сонці було практично неможливо. Навіть легкий вітерець не рятував. Та попри казуси погоди, місто справило досить приємне враження.
Коли гуляєш тихим і спокійним Мукачевим, аж не віриться, що два роки тому в ньому розгорнулися справжні баталії довкола виборів міського голови. Для пересічного українця вони запам’яталися жорсткою боротьбою між «Нашою Україною» та СДПУ(о), парламентськими слуханнями та коронною фразою тоді ще народного депутата Віктора Ющенка, адресовану тодішньому Міністру внутрішніх справ Миколі Білоконю «Ваше місце біля параші».
Сьогоднішнє Мукачеве – невелике місто, в якому розташовані здебільшого дво-, триповерхові будиночки, визначальною рисою яких є багато квітів у дворі. Поруч із новими будівлями у місті багато старих, але вони реконструюються. Приємно вражають ціни в кафе, у кілька разів нижчі за київські, а от їх інтер’єр мало чим поступається столичним.
Таким чином, міська влада працює, а це не може не радувати. Причому власті займаються не лише насущними соціальними проблемами, а й культурними – «Паланок» був не так давно реконструйований. Звісно, чимало й недоліків. Стосуються вони, передусім, стану доріг, які подекуди просто розбиті. Також люди бідкаються на актуальну для більшості українців проблему – невисокі зарплати (у чесний спосіб у Мукачевому багато не заробиш).
Місто відоме туристам не лише замком. Каплиця Святого Мартіна, жіночий монастир на Чернечій горі, Ратуша, театр вимагають для свого опису окремої статті. Ми ж поговоримо про замок.
Як до нього дістатися? На це питання Вам відповість кожен мукачівець. Варто лише сісти на будь-яке маршрутне таксі, яке їде до вул. Тімірязєва. Десять із гаком хвилин їзди з центру міста – і Ви вже знаходитеся біля підніжжя замкової гори – місця, де розташований замок «Паланок».
Про замкову гору й замок ходять легенди. Легенда про те, що замок було побудовано людськими муками (селяни навколишніх сіл обкладалися непосильними податками, з різних кінців краю доставлялися будівельні матеріали та продукти харчування, в роботи залучалася тяглова сила у вигляді коней та худоби – люди були позбавлені можливості обробляти землю, збирати урожай, на будівництві вони потерпали від голоду, катувань, травм, хвороб, епідемій, нещасних випадків), а замкову гору насипали «мозолями, потом і кров’ю людською», звідси й назва міста – Мукачеве, від слова «мука» – так в’їлася у громадські свідомість і думку закарпатців, що навіть авторитетні докази про те, що насправді поява гори – цілком природна. Та, зрештою, чим більше легенд, тим цікавіше туристам.
Піднімаємося по замковій горі, долаємо кілька десятків метрів – і ось ми вже знаходимося перед мостом, який веде нас до замку. «Паланок» зводився не одне століття. Перші глинобитні укріплення слов’янських племен білих хорватів з’явилися тут у V ст. Удосконалення військової техніки викликає необхідність удосконалення оборонних будівель, тож у ІХ-ХІ ст. на замковій горі зводяться дерев’яні укріплення, а пізніше, через кілька століть, були побудовані кам’яні укріплення – замок набув того вигляду, який ми бачимо зараз.
Замок складається з трьох частин і розміщений на трьох терасах. Найстарішим є Верхній замок, збудований у XIV-XVI ст., який знаходиться на вершині замкової гори. На 6 метрів нижче побудований Середній замок, а на 16 – Нижній. Обидва зведені у XVII ст., наступного століття на четвертій терасі, на 10 метрів нижче Нижнього замку, була збудована вежа для охорони воріт і дорога до замку по західному схилу гори. Замок і кожна з його частин оточені кам’яними стінами, товщиною 3-3,5 м, та обнесені сухими ровами, глибиною 10-12 метрів. Через рови перекинуті дерев’яні мости, які свого часу піднімалися й опускалися. Для охорони замку були побудовані 8 бастіонів по кутах всіх частин замку. У давнину, за часів функціонування «Паланку», на них розміщувалася артилерія. Ворота до Нижнього замку, де знаходилася сторожа, «охороняють» два могутніх кулеподібних бастіони.
Середній замок має 4 бастіони, великий двір, оточений дво- та триповерховими будівлями, в яких розміщувалися казарми для гарнізону, арсенал, лицарська зала, кухні та комори. З північної сторони двору раніше (до другої половини ХХ ст.) стояв будинок коменданта, за яким височать кам’яні стіни XIV ст. Верхнього замку, в який можна піднятися сходами зліва і справа. Зліва – сходи квадратної вежі кінця XVIII ст., а справа – так званий «хід-пастка», вирубаний під південно-східною вежею у кінці XVII ст.
Верхній замок, колишня резиденція його володарів, має закритий з усіх сторін двір, дво- та триповерхові будівлі, колишні розкішні князівські палати XVI-XVII ст., три круглі вежі XIV ст. (добудовані в XVII ст.),