броварнею. До речі, пиво, зварене в замкових стінах, користувалося попитом. Наприкінці ХІХ століття на подвір’ї фортеці виросли вбогі селянські хатини. Їх рештки розібрали лише кілька років тому.
Тепер тут мешкають цигани
З боку залізничної колії замок виглядає монолітом, нехай і пошматованим часом. Це дивно, адже постійні вібрації не можуть піти на користь пам’ятці архітектури. З південного ж боку — рана великого пролому, а з шести веж уціліли три. Світлини початку ХХ століття демонструють стан башт на той час: теж, чесно кажучи, жалюгідний, але розкішні аттики стін та різьблені корони веж іще всі на місці. Зараз же треба уважно дивитись під ноги — щоб не перечепитися за рештки ренесансного замкового оздоблення, що осипається з верхівок башт у густу траву та чагарі на подвір’ї. Ех, небораче-шляхтичу, може, саме твого воза яєць не вистачило, щоб стіни трималися купи навіть зараз, коли вони, здається, нікому не потрібні.
Нікому, крім циганів, що часом розбивають у замку свій табір, та місцевих дітлахів, які із задоволенням приміряють на себе ролі екскурсоводів по одній із найбільших українських твердинь. Це вам не жарти: два гектари території, а ще ж є залишки оборонних земляних валів... Хлопчакам, щоправда, не до статистичних даних: їм цікавіше переповісти легенду про те, як в старосільській дерев’яній церкві святого Миколая (з 1742 року, між іншим) колись танцювали чорти та про те, які скарби зберігалися в замкових пивницях. Зараз туди ходу немає — засипали підземелля від гріха подалі. Фортечною територією ходять кози і кури. Їх історії про колишні військові подвиги не цікавлять. Як, здається, і чиновників від справ культури. Спроби відновлення замку трапляються регулярно ще з 1970-х років, але, щоб завершити справу, не вистачає коштів. Сільський голова вже не раз просив районну адміністрацію виділити гроші хоча б для замкового сторожа.
Увінчана короною східна, найгарніша Князівська башта замку під час святкування ювілею Старого Села перетворилася на... сортир. Символічне місце обрали для дерев’яної хатинки. Які князі — такі й трони.
Зараз, коли замки дозволили віддавати в оренду, продавати та купувати, ситуація для старосільського не обіцяє швидко покращитися: в першу чергу «розберуть» замки-палаци, садиби, пристосовані для життя. А велетень посеред села, що проводжає сумними очима-бійницями потяги зі Львова та на Львів, так може і лишитися старіти та помирати нікому не потрібним.
Старі листівки з приватної колекції автора