...Втративши статус княжої резиденції, замок став осередком духовної, адміністративної й судової влади краю. Підвали башт слугували в’язницею, засуджених до смертної кари страчували на Замковій або Ринковій площах. При замковому палаці було спеціальне приміщення для допиту правопорушників нешляхетського стану. Правосуддя в ті часи більше нагадувало інквізицію. Так, в 1583 році нещасну служницю Настасії Охлоповської піддали тортурам, бо дівчина була свідком того, як Охлоповська вбила свого чоловіка Бориса. «...Ее кат в Луцку тут мучил, голову остриг й коси уризал, рани на плечах й на боках, свечамі пік... на драбино развязавши тягнул». Намагаючись приховати правду, яка обов’язково випливла б, родичі Охлоповської викрали дівчину з в’язниці, вбили її та вкинули тіло до криниці. А що ж вельможна Настасія? Після винесення вироку її взяли на поруки опікуни. А потім вона ще довго судилася з родичами вбитого за маєтки.

Від княжої резиденції до руїни

Наші уявлення про те, яким був замок століття тому, сильно приправлені казковістю. Люстрації укріплень Луцька в XVI-XVII століттях неприємно вражають: всі три башти вимагають негайного ремонту, відсутні ланцюги для підйомного мосту, вали та рови засипані сміттям, продовольчих запасів нема. У ще гіршому стані був Окольний замок із зігнилими фрагментами його дерев’яних стін та похиленою від старості брамою. Вже в ті часи міські укріплення почали втрачати своє стратегічне значення...

У 1795 році Луцьк увійшов до складу Російської імперії. Любартова твердиня почала перетворюватися на мальовничу руїну. Після численних пожеж у ХІХ столітті лучани почали сприймати колишній форпост як джерело каменю для відбудови осель. У 1863 році уряд навіть видав «височайшее повеление» розібрати В’їздову башту й південний мур. На аукціоні цей фрагмент замкового муру продали за 373 карбованці, а початкова ціна була всього 18 карбованців 50 копійок... Те, що фортеця не стала жертвою міщан, — заслуга будівничих Любарта. Кладка була міцною, розбирати замок виявилося важко. До міста почали навідуватися художники та інший романтично налаштований люд, щоб помилуватися маєстатичними руїнами. Нарешті, в 1885 році стало зрозуміло, що таку красу краще зберегти, а не розвалити. До замку почали ставитися як до пам’ятки історії. Хоча охороняли його часом у досить дивний спосіб. Скажімо, перед візитом Олександра ІІІ в 1890 році на В’їздовій вежі розібрали аттик, аби, бува, не впав на монарха.

Що маємо зараз?

В’їздова вежа зображена на 200-гривневій купюрі: так Луцький замок став, можливо, найупізнаванішою українською твердинею. Міцні 10-метрової товщини стіни завдовжки 240 метрів з’єднують три башти града. У Владичій розмістилися арсенал і унікальна колекція дзвонів. У В’їздовій — виставка будівельної кераміки «Плитниця».

Тільки залишки фундаментів підказують, де були палац Вітовта та церква Івана Богослова. Більше пощастило Шляхетському будинку (1789 рік) і палацу єпископа (1814 рік) — вони приймають у своїх залах гостей міста. Щороку в замку проводяться лицарські турніри «Меч Луцького замку». Подейкують у місті про плани відбудови Окольного замку. І здіймається над міським базаром град Любарта: сакральне над профанованим, вічне над сьогоденним.

1 Мається на увазі град як укріплене місто

2 Люстрація — опис державного майна для обліку прибутків