Золочів. Palazzo in fortezzo

Золочів, певно, має якийсь таємний магніт, існування якого усвідомлюєш щойно тоді, коли потрапляєш до міста втретє, заглиблюєшся в його віки і вловлюєш особливий добрий шарм його людей, коли починаєш донестями розповідати про це місто будь-кому із ним не знайомому, але зовсім не можеш вмістити його у вишикувані колонки тексту. Можна впевнено сказати, що цей магніт сховано в Золочівському замку. Але він тут точно не один. Є давня церква святого Миколая з розписами Модеста Сосенка; вишуканий костел; Золочівський двір, відомий тепер як Дім для убогих... Ми ж рушаємо до цитаделі з дивовижною властивістю: вивільняти від часу та місця.

Замок на Кемпі

Тепер Золочівський замок оточило місто. І все ж може здатися, що він десь поза поселенням, бо і справді виокремлений на своєму пагорбі, який тут називають Кемпою. Колись велика рятівна купа («кемпа» на польський манер) землі, оточена болотами й омита двома річками, стала ідеальним місцем для нового замку, збудованого Собєськими. Тепер марно шукати і сліду боліт: сучасна забудова виросла на осушених територіях. Річці Золочівка посунули річище, Млинівку закули в бетон. А замок майже не змінився. Його особливість саме в тому, що він зберігся майже повністю з XVII століття: вали, бастіони, по кутах чудесні вежечки-кавальєри з родовими гербами Со¬бєських, в’їзна брама, тераси (залишки італійських парків) — зовні, і Великий та Китайський палаци — всередині. Замок зберігся як фортечний комплекс, що поєднував оборону й житло (архітектор, на жаль, невідомий). Є спеціальна назва для таких замків: «palazzo in fortezzo» (тобто палац у фортеці, з італійської). Такі ж мури можна побачити в Падуї. І ще хіба в Петропавловській фортеці в Санкт-Петербурзі, але вона пізнішого походження. В інших місцях позалишалися переважно фрагменти. Недаремно правдивий батько замків Львівщини, директор Львівської галереї мистецтв Борис Воз¬ниць¬кий зауважив, що здивувати людей у Золо¬чівському замку можна не Великим і навіть не Китайським палацом, а саме оборонними спорудами. Недарма архітектор XVII століття Наронович-На¬ронсь¬кий писав, що немає нічого красивішого в архітектурі, як гарно сформований вал...

Зійшовши на Кемпу, можна пізнати невичерпність обмеженого валами квадрату землі (зі стороною 110 метрів всередині, 135 зов¬ні), на якому так явно відбивалися історичні зміни. Ще донедавна мешканці Золочева за звичкою називали замок не інакше, як тюрмою. Тут і справді майже століття змінювалися в’язниці: австрійська, польська, катівні НКВС і гестапо, радянська тюрма. Перед тим були казарми австрійського війська...

Тільки раз здобутий турками

Те, що нині — старовина, у XVII столітті було зразком найновіших досягнень форти-фікаційного будівництва. Такий тип оборонних укріплень, коли поєднуються рельєф місцевості і створене людьми, називають неоголландським. Потужні стіни мають майже півтора метра ширини, і зсередини їх підпирає насипний земляний вал — 12 метрів у основі. Пробити такі мури гарматне ядро не могло. З іншого боку, це не та фортифікація, де пересиджують наступ ворога. Золочівський замок — фортеця бастіонного типу, що передбачає взаємодію укріплень та озброєних людей. По чотирьох кутах мурів — видовжені виступи, бастіони. І розміри, й форма прораховані так, що довкола замку немає «мертвого поля», все прострілюється. Брама мала окреме додаткове укріплення — равелін.

Це справді була неприступна твердиня. Мандруючи через Золочів на схід у 1671 році, розвідник короля Франції Людовіка ХІV Ульріх Вердум записав: «Замок на високому горбі, добре укріплений валом із землі та бастіонами з кам’яних плит і ровом». А в наступному, 1672 році фортеця перший і єдиний раз, після шестиденного запеклого бою, не витримала навали десятитисячного турецького війська. Можливо, лише тому, що господар саме боронив Кам’янець і забрав із собою найліпше озброєння. Вже у 1675 році замок встояв при сильному штурмі татарської орди Аджі-Гірея.

Ці пороги топтали короновані особи

...Один з двох синів Якуба Собєського, Ян, уславить рід, ставши королем і здобувши багато військових перемог, найяскравіша з яких — під Віднем у 1683 році, що фактично врятувала Європу від турецької експансії. Хрещеним батьком його сина Якуба від шлюбу з красунею-француженкою Марією-Казимирою буде сам Людовік ХIV.

...Дві знахідки виявилися просто захоплюючими: вбиральні та опалення.

У той самий час, як у замку французького короля Людовіка XIII в Бургундії вбиральня була просто собі кріслом із виносним відром, у золочівських шляхтичів (тоді замок ще не став королівською резиденцією) вже діяла спеціальна каналізаційна система. Каналізаційний стояк, імовірно, доходив до рівня ґрунтових вод. У комірчині є спеціальний залом, де один навпроти одного розміщено вентиляційні отвори. Крім того, в описах значиться, що дерев’яне накладне сидіння обов’язково обтягувалося шкірою. Такі вбиральні розміщувалися в кутових кімнатах, що слугували гардеробами, причому на обох поверхах.

Система опалення також була добре продумана. Тепло не просто йшло догори, а розходилося по стінах: до шести великих коминів по центру під’єднувалися теплові канали і один комин обігрівав одночасно чотири кімнати.

Великий палац призначався на житло господарям. Тут ночували лише особливо поважні гості. Інші оселялися в гостьовому будинку навпроти. Двір у XVII столітті був повністю забудований по периметру. Дерев’яна забудова не збереглася. Отже, тепер тут можна побачити традиційну палацово-паркову резиденцію зразка другої половини XVII — першої половини XVIII століть, коли вже минає небезпека татарських нападів і головною стає імпозантність палацу. Французький парк: симетрія клумб і алей, скульптури, басейн — шарм простору і чітких ліній.

...Реставрується для експозиції велетенська (майже 10 на