...Лицарі завдавали один одному таких ударів мечами та щитами, що глядачі аж щулилися, уявляючи відчуття «поранених». Рубка йшла «доросла», тож і обладунки в кожного з учасників нічим не відрізнялися від середньовічних прототипів, аби захист їхніх «господарів» був надійним. Один за одним відходили з поля бою переможені, а в кожному наступному герці сходилися щораз досвідченіші і вміліші лицарі-реконструктори. Вони приїхали боротися за перемогу з різних міст України — Києва, Житомира, Чернігова, Львова, Херсона, Шепетівки і навіть із Білорусі. А боротися було за що: у двох номінаціях («щит-меч» та «меч-меч») на переможців чекали майстерно викуті шоломи з княжого Львова, за другі місця, відповідно, — щит та меч роботи харківських та київських зброярів, а за третє — справжні лицарські кольчужні рукавиці. А ще переможцеві обіцяно було поцілунок самої княгині...

Середньовіччя у сутінках

Тим часом на сцені фестивалю, змінюючи один одного, виступали гурти з репертуаром середньовічної музики, пісень і танців. Публіка, розігріта добрим настроєм і пивом, залюбки витанцьовувала, як уміла, а були серед загалу й вельми вправні виконавці прадавніх танців. Ближче до сутінків розваги стали запальнішими і масовішими. Хлопці охоче спиналися на високий гладенький стовп, на вершині якого до колеса були прив’язані всілякі ласощі і дрібнички. Чималої вправності від кожного вимагав «підвісний мостик» (підвішена колода) до призу. Мало кому вдалося пройти ним і повернутися. Поруч змагалися бажаючі випробувати силу і спритність у перетягуванні линви. А ще за кількадесят метрів, стоячи на колодах, зовсім юні витязі молотили один одного палицями з м’якими подушками на кінцях, силкуючись збити з «підніжки». Під сценою азарт досяг апогею. Недавні учасники лицарського турніру вишикувалися у дві лави одна навпроти одної. Перед очима глядачів відбулася справжня січа, де індивідуальна майстерність вирішувала лише частину командного завдання. Бій став своєрідною прелюдією до нічного штурму, після якого ще були язичницько-демонічні «Кому Вниз», забави, танці до третьої години ночі і... знову злива, яка наче хотіла очистити весь простір перед приходом дня другого — неділі…

Що чекає фестиваль «Ту стань!» у майбутньому? Його творець, організатор і натхненник Василь Рожко каже, що бачить своє «дітище» вже наступного року у статусі міжнародного. Мета все та ж — вдихнути туристичне життя в ці скелі та у Сколівську землю загалом, пропагуючи водночас національну культуру, традиції, несучи знання нашої історії як власну перепустку із прадавніх часів через сучасність у майбутнє.

1 Фестиваль української середньовічної культури «Ту стань!–2007» проходив у селі Урич Сколівського району Львівської області.