Швейцарія

Більшість людей думає, що кожний власник швейцарського паспорта автоматично входить у розряд багатіїв і що швейцарці ніколи не знали бідності. Однак уряду в Берні ще під час Другої світової війни довелося поламати голову над тим, як після висновку миру забезпечити робітниками місцями швейцарську молодь, оскільки колись країна ніколи не була здатна прокормити своїх громадян. Поряд із чотирма язиковими групами у Швейцарській Конфедерації існувала ще так звана "п'ята Швейцарія", або "закордонні швейцарці". Батьківське господарство або майстерня не давали їм матеріального забезпечення, тому вони були змушені шукати його за рубежем. У той час ще не можна було пророчити, чи обернеться післявоєнний розвиток країни їй на користь і якою мірою політика нейтралітету й гарантії безпеки стануть залучати сюди іноземний капітал. І саме він в остаточному підсумку допоміг створити нові робочі місця, і із селянських дітей виходять висококваліфіковані кадри для промисловості й банківської справи. Але менталітет жителів якщо й змінився, то мінімально - вони як і раніше скромні й ощадливі й розкішні бенкети в прославлених ресторанах надали в розпорядження лавині закордонних туристів. Тільки сьогоднішнє підростаюче покоління схильне витрачати гроші на дороге харчування. У родині швейцарці залишилися вірні традиційному харчуванню. Воно базується на декількох основних компонентах, а саме: борошно, яйця, молоко, масло, сир, кукурудза, рис, картопля, лук, буряк, капуста, відносно мала частка м'яса й гармонійно підібраний букет ароматичних трав і спецій. У гастрономічному змісті Швейцарія прославилася цибульними й фруктовими пирогами й заправленими борошном або молочними супами з різними галушками й макаронними виробами. Улюблена страва з картоплі - картопляні коржі РЄСТІ, які служать другим блюдом. Скромні асортименти ковбас зводиться до мисливським і деякої твєрдокопчєним сортів, які називаються ШЮБЛІНГ або ВІНЄРЛІ. Сальтисон тут більше рідке явище, чим у Німеччині, зате де завгодно можна купити бернську кров'яну або ліверну ковбасу. Хоча тваринництво у Швейцарії досить розвинено, масло як і раніше рідкий гість на столі. Сніданок дотепер складається зі скиби порожнього хліба зі шматком еммєнтальского сиру й кава з молоком. На обід швейцарці переважно задовольняються картопляним пюре або ПОЛЄНТОЙ. У кантонах Тєссін і Граубюндєн полєнта дуже популярна й пріготавліваєтся з кукурудзяного борошна грубого млива з додаванням плавленого сиру, рубця, мелених легенів або рагу із бруньок. У селянській по походженню Швейцарії м'ясні блюда, як правило, готовлять із дешевого ліверу. Деякі більше вишукані блюда з ліверу навіть включені в меню ресторанів. В окремих районах країни з різним ступенем інтенсивності проявляється вплив Німеччини, Австрії, Франції й Італії. Це ставиться насамперед до ресторанів, які підтримують зразковий світовий рівень по асортиментах і якості обслуговування

Перерва на обід по всій країні триває друга година, більшість трудящих ходить обідати додому. На вечерю також подається що-небудь гаряче, - суп або рєсті. У західно-швейцарських кантонах і в Тєссінє вечері надається більшого значення, чим обіду. Швейцарці намагаються дотримувати другого сніданку й полуденок, у які вони задовольняються шматком хліба, мюслі, йогуртом або декількома кексами й кава. У цій країні через зростаюче число працюючих жінок центр ваги теж переміщається із традиційного обіду на вечерю. Асортименти напоїв у Швейцарії підданий сильному впливу сусідніх країн. У німецькій і французькій Швейцарії п'ють сухе вино й фруктові кріплені провина