Еверест або Джомолунгма

Джомолумнгма, (тібетською мовою «Мати Всесвіту»), Еверест — найвища вершина земної кулі, знаходиться в Гімалаях на кордоні Китаю і Непалу. Її висота за останніми даними складає 8844,43 м.

Етимологія
Інші назви гори — Еверест (на честь британського полковника Джорджа Евереста (англ. George Everest) (1790—1866), який керував геодезичними роботами в Індії з 1830 по 1843 рр.), Сагарматха («Вершина неба» (непальська назва)).

Історя сходжень
8 червня 1924 Джордж Мелорі (англ. George Mallory) і Ендрю Ірвін (англ. Andrew Irvine), обидва із Сполученого Королівства, зробили спробу на сходження, з якого вони ніколи не повернулися.
У 1934 р. британець Моріс Уилсон (англ. Maurice Wilson) зробив спробу на сходження з парою шерпів. Тіло Моріса Уилсона було знайдене одним роком пізніше іншою експедицією. Долі шерпів невідомі і загальноприйнято що Уилсон і його група піднялись до 8,000 метрів перед поступкою висоті.
Після прийняття участі в розвідувальної експедиції 1935 р., досвідчений британський альпініст Біл Тилман (англ. Bill Tilman 1898—1977) був призначеним лідером експедиції на Еверест 1938 р, яка зробила спробу сходження через північно-західний хребет. Експедиція досягла понад 27,000 футів (8,200 м.) без додаткового кисню перед тим, щоб бути змушеною повернутися вниз завдяки поганій погоді і хворобі.
Ранні експедиції сходили гору з Тибету через північний схил. У 1950 р. цій доступ був закритий до західних експедицій після Китайського захоплення Тибету. В 1950, Біл Тилман і інши зробили дослідницьку експедицію до Евересту через Непал південним маршрутом, який зараз став стандартним підходом до Евересту.
У 1951 р. британська експедиція, за проводом Еріка Шиптона (англ. Eric Shipton) і за участю Едмунда Хилларі (англ. Edmund Hillary (нар. 20 липня 1919), зробила подорож в Непал, щоб розвідати новий маршрут через південний схил.
У 1952 р. швейцарська експедиція спробувала піднятися через південний схил, але команда Реймонда Лемберта (англ. Raymond Lambert) і шерпа Тенцинга Норгея (англ. Tenzing Norgay 1914—1986) повернулася назад не дійшовши 200 метрів до вершини. Швейцарець зробив спробу іншої експедиції в осені 1952; цім разом команда, що включала Лемберта і Тенцинга, повернулася назад на ранішій стадії в сходженні.
Перше успішне сходження було здійснено 29 травня 1953 року шерпом Тенцингом Норгеем і новозеландцем Едмундом Хилларі.
До 1950 р. проводилося близько 50 експедицій у Гімалаї і Каракорум (на Джомолунгму, Чогорі, Канченджангу, Нанга Парбат та інші вершини). Їх учасникам вдалося підкорити декілька семитисячників цих гірських районів, але жодна спроба штурму вершин восьмитисячних гігантів успіху не мала. Найбільшого результату добилися англійські альпіністи при спробах сходження на Джомолунгму: у 1924 р. Нортон досяг висоти 8565 м, а Г. Меллорі і А. Ірвін (як оцінив Н. Оделл) — більше 8600 м, в 1933 р. П. Він-Харріс, Л. Вейгер і Ф. Сміт — 8565 м.
Перемога над першим восьмитисячником розбила міф про недоступність вершини такої висоти і з'явилася сигналом для альпіністів багатьох країн в прагненні «не запізнитися» в здійсненні першого сходження на восьмитисячники. За подальші п'ять років було скорено шість гігантів: Джомолунгма (альпіністи Великобританії), Нанга Парбат (альпіністи Австрії і ФРН), Чогорі (альпіністи Італії), Чо-ойю (альпіністи Австрії), Канченджанга (альпіністи Великобританії) і Макалу (альпіністи Франції). У подальші роки це прагнення наростало. До традиційних експедицій таких країн з розвиненим альпінізмом, як Австрія, Великобританія, ФРН, Франція і Швейцарія, додалися альпіністи США, Італії, Японії, Аргентини, КНР, Індії, а пізніше — Чехословакії, Польщі, Югославії, Південної Кореї.
Першою жінкою, що піднялася на Еверест, була японська альпіністка Дзюнко Табей (япон. “c•”€д Џ~Ћq) (15 травня 1975). У травні 1982 11 учасників радянської експедиції альпіністів підкорили Еверест, піднявшись по південно-західному схилу, що вважався раніше непрохідним, причому два сходження було здійснено вночі.
В даний час значна частина сходжень організовується спеціалізованими фірмами і здійснюється у складі комерційних груп. Клієнти цих фірм оплачують послуги гідів, які проводять необхідне навчання і, на скільки це можливо, забезпечують безпеку на всьому шляху. Ціна сходження складає декілька десятків тисяч доларів.
На вершині Евересту дме вітер із швидкістю 200 кілометрів на годину, а температура вночі знижується до мінус шістдесяти. Підйом на вершину Еверест займає близько двох місяців — з акліматизацією і установкою таборів. Втрата ваги після сходження — в середньому 10—15 кг, але буває і більше. Країни, на території яких знаходяться підступи до Евересту, беруть з туристів великі гроші за можливість підйому. Найдешевше підкорити Еверест з боку Тібету. Сезон сходження на вершину — весна і осінь.
Нараховується 15 існуючих маршрутів сходжень.
На кінець сезону 2004 р. 2238 альпіністів досягло вершини і 186 чоловік померло під час підйому. Умови на горі такі важкі, що більшість померлих було залишено; декого з них легко видно зі стандартних маршрутів. За статистикою, приблизно в одній із десяти експедицій, траплялась смерть хоча б одного учасника.
Висота Евересту
Першим, хто визначив, що Джомолунгма є найвищою гірською вершиною на Землі, був індійський математик і топограф Радханат Сикдар (англ. Radhanath Sikdar). Йому це вдалося зробити в 1852 році на основі тригонометричних розрахунків, знаходячись в Індії на відстані 240 км від Джомолунгми. Згідно йому, висота вершини складала рівно 29000 футів (8839 м), але оголошено було, що висота Джомолунгми складає 29002 фути (8840 м). Це довільне додавання було зроблене, щоб