Лісовий заказник Урочище „Скит Манявський” створений постановою Ради Міністрів УРСР від 1.12.1982 р. № 617 в Богородчанському районі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.92 № 584 „Про зміну деяких рішень Уряду України” у зв’язку з прийняттям Закону України „Про природно-заповідний фонд України” заказник визначено, як лісовий заказник загальнодержавного значення. Загальна площа заказника становить 362 га, знаходиться на території Манявського лісництва, на правому березі ріки Манявка, притоки Бистриці Солотвинської.

Територія заказника є одним з найбільш мальовничих ландшафтів Прикарпаття з ялицевими, смереково-буково-ялицевими лісами, одним із тьрох місць зростання модрини польської на території України.

Модрина польська (Larix polonica) – дуже рідкісний карпатський ендемічний вид, що знаходиться під загрозою зникнення і збереження якого буде малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, які впливають на його стан. Категорія за Червоною книгою України – 1.

Модрина польська – літньозелене дерево висотою до 35 м. Світлолюбива, вітростійка, маловимоглива до грунту, не переносить заболочення. Росте на свіжих дренованих грунтах. Вона зростає на початку заказника. Місця зростання виду віднесенні до категорії особливо цінних територій.

На території заказника знаходиться озеро, де колись був монастирський млин, архітектурна споруда Скит Манявський та пам’ятка природи Блаженний Камінь.

–

„Манявський водоспад” – пам’ятка природи місцевого значення. Рішення облвиконкому №264 від 07.07.1972р. – 1 га. кв.9.л.д.29. Скеля-скид Карпатського фліша. Висота падіння води – 18м.–

„Тис ягідний” – пам’ятка природи місцевого значення. Постанова облради №264 від 07.07.1972р. Площа – 0,01 га. знаходиться в кварталі 24. реліктове дерево віком 82 роки. Вид занесений до Червоної книги України в 1988 році.

Історико-культурні об’єкти.

Скит Манявський – естетичний чоловічий монастир східного обряду, український Афон, визначна пам'ятка духовності, культури й мистецтв, осередок розвитку народних промислів України,зразок дещо забутого східного чернецтва.

Заснував монастир у 1606 року в Карпатських Горганах поблизу села Маняви теперішнього Богородчанського району, що на Івано-Франківщині, Йов Княгинський (1550-1621), "шляхтич східного обряду", родом з містечак Тисмениці. Він належав до представників церкви, які вели богослужбову і просвітницьку діяльність.

Йов Княгинський увійшов як письменник-полеміст, літературний критик, митець-іконописець, педагог, книгодрукар і палітурник, знавець іноземних мов, посол князя К. Островського, визначний реформатор. Разом з Іваном Вишенським та Захарієм Копистянським 1606 року створили чернечу общину, тобто монастир. Це стало початком, роком заснування Скиту Манявського.

Місце розташування монастиря вважається святим: тут двічі з'являлась Пресвята Діва Марія. Архітектурний монастирський комплекс будівель – це ансамбль кам'яних і дерев'яних споруд, обведений високим кам'яним муром з вежами і бійницями. Уся споруда є вдалим синтезом гірського рельєфу і фортифікаційних пристроїв, які з трьох боків омиваються водами потоку Батерса.

Упродовж століть тут було місце для молитви, богослужіння, прощ і відпустів, місце для сповіді та очищення. Окрім того, це було й надійне сховище від татар, турків та інших нападників. Майдан скиту має багато склепінчастих льохів, переходів під землею, що нагадує лабіринти з потаємними виходами в гори.

Як монастир Скит був унікальний і особливий, багатий, привілейований і багатолюдний: 200 монахів чоловічої статі.

Під своєю орудою Скит мав 7 філіальних монастирів, зокрема вів Молдавії – Сучавицький, Драгомирецький, Путненський і Нямецький та в Галичині – в Товкачику, Коломиї, Угорнику.

У 1628 році на Киівськрму соборі Скит наділено званням прота (головуючого). До його протії належало 556 монастирів у воєводствах Белзькім, Галицькім, Подільськім. А ще мав значний вплив на галицькі монастирі в Уневі, Улючі, Лаврові, Підгірцях, Погоні, Крехові (2 останніх заснували скитські монахи).

З 1620 року Скит одержав від Константинополя ставропігійський привілей (право). Тобто був самоврядований і незалежний.

Хоч за статутом Скит мавідокремленим від світського життя, але він мав вигідні зв'язки з Польщею, Молдавією, Росією та з найбільшими містами України – Києвом та Львовом.

Польські королі Ян Казимир ІІІ, Михайло Вишневецький, Ян ІІІ Собеський, Станіслав Август, шануючи святість Воїнства Христового і корстаючи з надійного сховища, надавали монастиреві різні привілеї.

Хоча Скит розташований в горах, він був Монастирем заможним. Монахи дбайливо використовували даровані їм і прикуплені земельні угіддя в Ман яві, Монастир чанах, Жураках, Горохолині, Старуні, Грабівцях, Перерослі, Раківці, Пасічній, на Коломийщині та в Молдавії.

Пережив Монастир і страшні лихоліття. Перше з них було в 1652 року, під час "морового повітря" (епідемії) і друге – цілковите знищення під час польсько-турецької війни, за гетьмана Петра Дорошенка.

Монахи не сподівались на закриття Скиту , яке сталося 1785 року. Незадовго перед тим вони провели ремонт усіх споруд. Мав монастир і великі доходи і то, крім милостині, зароблені чесною працею. Милостиня від прихожан-богомольців становила малу частку православному сходу. Через далекосяжну колонізаторську політику московських царів монахи-паломники з багатьох монастирів України, Інколи й мимоволі, перетворювались на шпигунів, агентів Москви.

Скит ніколи, не зважаючи на підступні старання імперії, не належав до Московського патріархату.Тут ніколи не проклинали Мазепи та інших гетьманів.

Чималі прибутки до Скиту йшли від розвинутого солеваріння. Скитські монахи брали солену ропу в усіх шахтах Солотвинської жупи й переварювали її у мідних котлах (чанах). Щороку в бочках розвозили свій виріб на продаж. Мали вони 24 мажі (великі вози), запряжені волами (по 2 пари до мажі). У скиті було різьбярство, боднарство. Були цегельня, вапнярка та ін. Все це давало доходи на прожиття братії.

Скит Манявський – відомий мистецький осередок. За свідченнями І. Вагилевича, тут була велика бібліотека, яку заснував ще Йов, малярська школа іконопису. Першу церковцю Скиту розмалював сам засновник Скиту і школи.Найбільшого розвитку школа