Наростання глобальних проблем людства підвищує відповідальність учених за долі людства. Питання про історичні долі і роль науки в її відношенні до людини, перспективам його розвитку ніколи так гостро не обговорювався, як в даний час, в умовах наростання глобальної кризи цивілізації. Стара проблема гуманістичного змісту пізнавальної діяльності придбала новий конкретно-історичний вираз: чи може людина (і якщо може, то в якому ступені) розраховувати на науку в рішенні глобальних проблем сучасності? Чи здатна наука допомогти людству в позбавленні від того зла, яке несе в собі сучасна цивілізація технологизацией способу життя людей?

Наука - це соціальний інститут, і він найтіснішим чином пов'язаний з розвитком всього суспільства. Складність, суперечність сучасної ситуації в тому, що наука, безумовно, причетна до породження глобальних, і, перш за все, екологічних, проблем цивілізації (не сама по собі, а як залежна від інших структур частина суспільства); і в той же час без науки, без подальшого її розвитку рішення всіх цих проблем у принципі неможливе. І це значить, що роль науки в історії людства постійно зростає. І тому всяке применшення ролі науки, природознавства в даний час надзвичайно небезпечно, воно обеззброює людство перед наростанням глобальних проблем сучасності. А таке применшення, на жаль, має часом місце, воно представлено певними умонастроями, тенденціями в системі духовної культури.