Моря та океани займають приблизно три чверті поверхні Землі. Завдяки потужним течіям їхні води перебувають у безперервному русі. У морях та океанах живуть тисячі різ-них тварин: від медуз і креветок до китів та акул. Дно океа-ну — не плоска рівнина: там є і високі гори, і глибокі запади-ни. Рельєф морського дна постійно змінюється — на ньому накопичуються відкладення з уламкового матеріалу, прине-сеного із суші, і під їхнім шаром поступово зникають підводні скелі. А постійні виверження підводних вулканів створюють нові підводні гори та архіпелаги островів.

Людина здавна прагне розгадати загадки морів і з'ясувати приховані у них таємниці. Раніше для вимірювання морсь-ких глибин користувалися важким камінням. Нині глибоко-водні апарати здатні опускатися на дно океану і там дослід-жувати його поверхню.

У цьому розділі — розповідь про походження, розвиток океану, про те, як він влаштований та про його мешканців, а також про багатства океану, про приховані в ньому запаси їжі та енергії, про те, як забруднення разом з іншими наслід-ками діяльності людини загрожує цим природним ресур-сам.

Велика частина поверхні нашої планети вкрита морями та океанами. Вода оточує всі континенти, а площа Світового океану — 361 млн. кв. км. Космічному спостерігачеві наша планета здається блакитною, а мате-рики уявляються маленькими коричневими острівцями в безмежній блакиті морів та океанів.

творення океанів

Вода не завжди покривала нашу планету, і свої сучасні обриси моря та океани набули не відразу. Новонароджена Земля була ку-лею з розплавлених порід з тисячами діючих вулканів. Під час виверження вулкани вики-дали в атмосферу різні гази — переважно вуглекислий газ та водяну пару. З часом від-булося насичення атмосфери водяною па-рою, а з охолодженням землі почалася і її конденсація, а отже, й дощі. Вулкани викида-ли все нову й нову пару, і процес не припинявся. Мільйони років дощові води накопичувалися на поверхні планети, перш ніж утво-рилися сучасні моря та океани.

Спочатку існував один величезний материк Пангея, подібний до велетенського острова в океані. Але він почав розколюватися, його частини розходилися в різні боки. Поступово материки набули своїх сучасних обрисів і зайняли своє теперішнє місце.

Дощі, як і раніше, є основним джерелом по-повнення води в океанах. Але вода, потра-пивши в океани не лишається там — вона здійснює кругообіг. Сонце випаровує воду з океанів, і водяна пара потрапляє в атмосфе-ру. Коли пара охолоджується, з неї утворю-ються хмари, з яких на землю йде дощ. Річки несуть дощові води назад у море.

Морські води допомагають регулювати температуру на Землі. Море вистигає наба-гато повільніше від суші. І в холодні зимові місяці морські вітри приносять тепле повітря на узбережжя.

Річки несуть у моря безліч мінералів. Най-важливіший з них — сіль (хлористий натрій), її питома вага у складі морської води стано-вить близько 3,5%. Крім того, у морській во-ді є солі сірчаної кислоти, магнію, калію та кальцію; у мікроскопічних кількостях у ній наявне навіть золото. А ще в морській воді розчинений кисень, необхідний для життя риб та інших морських тварин і рослин.

иття під водою

Риби бувають найрізноманітніших форм та розмірів: від крихітних коралових рибок і сардин до величезних вугрів та велетен-ських китових акул. І кожний із цих видів по-своєму пристосувався до життя під водою. У всіх риб є плавники, за допомогою яких вони плавають. А в більшості з них, крім того, є ще й плавальний міхур, який дає змогу ковзати у товщі води, не опускаючись на дно і не спли-ваючи на поверхню. У хрящових риб, й акул зокрема (праворуч), плавального міхура не-має, і вони йдуть на дно, тільки-но припиня-ють рухати плавниками. У всіх риб є зябра, за допомогою яких вони одержують розчи-нений у воді кисень і дихають під водою.

Риби плавають дуже швидко — обтічна форма тіла дає їм змогу без зайвих трудно-щів рухатися під водою. Наприклад, двомет-рова баракуда пливе зі швидкістю понад 13 м/с чи 110 км/год, звиваючись усім своїм тілом.

Усі види і форми життя в морях пов'язані з певною глибиною: від материкових мілин (чи шельфів ) до глибоководних западин (від 4 км і глибше). Кількість сонячного світла у воді та її солоність визначають види тва-рин і рослин, що живуть на різних глибинах океану.

онтинентальний шельф

Континентальний шельф — це наймілкіша частина моря. Він починається від краю ма-терика і повільно спускається в бік океану. Глибина шельфу рідко перевищує 150 м. Оскільки сонячне світло сягає дна шельфу, там росте основна частина великих морсь-ких водоростей. У верхніх шарах води во-дяться крихітні морські тварини чи зоо-планктон, який складається з крихітних кре-веток та інших ракоподібних; тут риби відкладають свою ікру і плавають мальки більшості риб.

Рачки живляться мікроскопічними рослина-ми чи фітопланктоном, а самі, натомість, є джерелом живлення для багатьох мешкан-ців моря: від риб, які живуть біля поверхні, до вусатих китів. Медузи також живуть біля поверхні моря. Вони переносяться морськи-ми течіями і використовують свої жалкі клі-тини для того, щоб ловити і вбивати дрібних рибинок, якими вони живляться.

иття на мілинах

Переважна більшість риб живе на материко-вому шельфі і закінчує своє життя в пащах одна одної. Мальки риб запливають на міл-ководдя, щоб урятуватися від небезпеки. А хижаки — акули і баракуди — прямують ту-ди у пошуках поживи. Інші хижаки, напри-клад морські вугрі, ховаються у розколинах каміння і нападають на жертву із