Більшість хижих риб удень не спить, тому інші риби лише вночі випливають зі своїх сховищ, щоб знайти поживу біля поверхні моря. Планктон світиться у темряві, так що там не буває темно навіть уночі.

Деякі з озер, зокрема Каспійське та Мерт-ве моря, настільки солоні, що вода в них подібна до морської.

Шар води над поверхнею моря називається мезопелагічною зоною. Він простягається на глибину до 2000 метрів. Далі йде батипе-лагічна зона, яка сягає самого дна, чи океа-нічного річища, що лежить на глибині близь-ко 4000 метрів. Сонячне світло туди не про-никає.

ічище океану

Річище океану — це зовсім не широка плос-ка рівнина. Його поверхня вкрита високими гірськими хребтами, пагорбами та ущелина-ми. Гори, вищі 3000 метрів, — річ цілком природна. Деякі з них були утворені типови-ми процесами гороутворення і піддавалися ерозії на суші до того, як були затоплені мо-рем. Ріки транспортують у моря мул та ін-ший осадовий матеріал, який відкладається на дні океану.

Земна кора під поверхнею материків та океанічного річища не суцільна, а скла-дається з окремих пластин — плит. Ці плити повільно рухаються, і там, де одна наповзає на іншу, утворюються зони розломів, лежать океанічні жолоби і розташовані глибинні океанічні западини. Найглибший із них Маріанський жолоб. Його максимальна гли-бина 11 022м.

товщі води

Із зануренням углиб океану підводне сере-довище різко змінюється. Сонячне світло проникає всього метрів на 100, і цю зону на-зивають світловою. Десь на глибині 1000 м починається присмеркова зона, де види-мість обмежується метром-двома. А в батипелагічну зону світло не проникає взагалі.

Із збільшенням глибини температура води знижується. На поверхні моря вона зале-жить переважно від клімату і біля екватора значно вища, ніж біля полюсів. Випарову-вання і принесена річками вода також впли-вають на температуру води біля поверхні. Але на глибині 2 км температура знижується до +2-3°С і лишається більш-менш постій-ною. Течій на цій глибині дуже мало, тому вода практично не перемішується.

иття у морських глибинах

Риби, які живуть глибоко в морі, живляться переважно рештками мертвих тварин, що осідають на дно, чи собі подібними. У непро-глядній темряві морських глибин живуть ду-же незвичні створіння. У більшості з них ве-личезні роти, які не закриваються, поки вони плавають у пошуках здобичі. На тілі у багать-ох із них є плями, які світяться, і дозволяють їм упізнавати одна одну та своїх сусідів. У ву-дильників такий ліхтарик розташований на кінці променя — вудлища, яке росте з голо-ви. За його допомогою вони заманюють жертву.

Хвилі

Хвилі з'являються внаслідок руху води вгору і вниз — лише коли вони б'ються об берег, вода в них переміщається у горизонтально-му напрямку. Хвилі, по суті, ті самі брижі, які виникають на поверхні ставка, тільки наба-гато більші. Щоб зрозуміти, як вони руха-ються, зробимо з корка кораблик і кинемо біля нього у воду камінь. Кораблик стриба-тиме на утворених каменем хвилях вгору і вниз, але не зрушить з місця.

У відкритому морі хвилі викликає вітер. Частки води під поверхнею моря починають

закручуватись, а на поверхні хвилі здійма-ються і перевертаються. Хвилі можуть дола-ти величезні відстані. Довжину хвилі вимі-рюють за відстанню між двома гребенями, а висоту — за відстанню між гребенем та підошвою.

Хвилі, що б'ються об берег, дуже вплива-ють на його рельєф. Вони стирають прибе-режні скелі і поступово змінюють обриси бе-регової лінії. А пісок із пляжу вони несуть із собою в океан.