Лікувальні властивості деяких підземних вод давно привертали увагу людей. Бальнеологічне використовування мінеральних вод стимулювало вивчення їхнього складу, фізичних і лікувальних властивостей. Поступово розвивалися нові методи досліджень, удосконалювалися аналіз умов формування мінеральних вод і пошук їхніх родовищ. В даний час для вивчення микро- і макрокомпонентів, що входять в складний природний розчин, яким є мінеральна вода, необхідні точні методи розвідки мінеральних вод лікувального значення і методики складання їх гідрогеологічних карт. Розроблені пристрої спеціальних складних водозаборів .

Зміст терміну "мінеральна вода" зараз розширено. Під цим терміном маються на увазі підземні води, не тільки володіючі лікувальними властивостями, але і придатні для отримання промислової сировини, з якої можна витягати такі цінні елементи, як йод, бром, бір, літій, уран, лікувальні солі, куховарську сіль і цілий ряд інших компонентів. Гарячі (термальні) під земні води почали використати для енергетичних і теплофікацій цілей. Проте при існуючих багатих родовищах твердих корисних копалин і достатній енергетичній сировині ще не завжди вигідно для цих цілей використати підземну мінеральну воду, але в недалекому майбутньому це стане необхідним.

Темпи технічного прогресу в даний час вельми значні. Так, якщо у минулому для реалізації відкриттів були потрібним сторіччя, то зараз достатньо п'яти - десяти років.

Цілющі властивості мінеральних вод Труськавця вперше були описані в 1578 р. лікарем королівської знаті Войцеком Очко, а офіційно курорт Труськавець був відкритий тільки в 1827 р. Таким чином, від відкриття лікувальної дії мінеральної води до її практичного використовування пройшло 260 років. В наш час постійно будуються нові водолікарні, удосконалюються способи використовування лікувальної мінеральної води, її каптаж, ведуться пошуки нових родовищ мінеральних вод. Для вивчення складу і фізичних властивостей вод притягуються сучасні технічні засоби. Родовища мінеральних вод характеризуються певними експлуатаційними запасами і охороняються законом.

На Україні особливо багата мінеральними водами зона Карпат, яка представляє собою складну систему в гидрогеологических районів, відмінних умовами формування підземних вод. Тут можна зустріти слабомінерализованні підземні води сучасного і недавнього формування, що утворюються унаслідок розчинення і вилуговування солей ооленооних формацій в приповерхневих і глибоких сферах земної кори, термальні пластові води і води тектонічних розломів. Серед цих різновидів підземних вод є і лікувальні.

В останні десятиріччя вивчення мінеральних і термальних вод Радянських Карпат привело до відкриття ряду родовищ цих вод. Крім того, виділені крупні структури, перспективні на мінеральні води, розроблені принципи класифікації вод, досліджені основні физико-хімічні властивості. На основі цього матеріалу складені Карта мінеральних вод Української РСР масштабу 1:3 000 000/23/, а також Карта мінеральних вод СРСР масштабу 1:4 000 000 /29/. Завершується складання карти мінеральних вод Європи масштабу 1:1 500 000. Авторський колектив, що працює над складанням цієї карти по району Радянських Карпат і вивчаючий мінеральні води цієї території тривалий період часу, склав перше узагальнення по мінеральних водах найбільш цікавого і найціннішого для практичного використовування району мінеральних вод в Україні.

В даний час для вивчення природи лікувальних компонентів мінеральних вод використовуються методи ядерної гідрогеології парамагнітного і ядерно-магнітного резонансу, полум'яної і адсорбційної спектроскопії, розробляються уточнені методи оцінки ресурсів мінеральних і термальних вод за допомогою математичного моделювання і аналоговій і електронно-обчислювальної техніки.

ФІЗІКО-ГЕОГЕОЛОГІЧНІ УМОВИ

Карпати - частина східної гілки Карпатської гірської системи. До цього регіону відносяться Предкарпатськая піднесеність. Гірські Карпати і Закарпатська низовина. Площа 37 тис. км2.

Прикарпатська піднесеність розділяється на три частини.

Гірські Карпати характеризуються подовжньо-зональним розміщенням географічних елементів, що протягуються з північного заходу на південний схід.

Подовжня зональна ускладнюється поперечними долинами основних річок. Все це обумовлює розчленовування Карпат на географічні області і райони.

Зовнішні Карпати складають північно-східну частину гірського ланцюга. Вершини головних хребтів перевищують 1800 м (р. Сивуля Велика - 1336 м). Тут виділяють три частини: Беськіди (на північний-захід від г. Мізуниш), які діляться на Верхне-Днестровськіє і Ськольовськіє Беськіди; юго-восточяее їх - Горгани, які переходять до Покутсько-Буковінські Карпати на південному заході від верхів'я річок Лючки, Піотинки. Найбільш складною орографією відрізняються Горгани. Хребти і кряжі тут звивисті, утворюють відроги, а гідромережа характеризуюся пануванням поперечних і слабим розвитком подовжніх річкових долин. .Водораздельно-Верхоэинский хребет підноситься в центральній частині Карпат у вигляді звивистого середньовисотного гребеня з абсолютними відмітками 800-1200 м, який тягнеться до верхів'їв Ріки. Тут абсолютні висоти дости гают І600-1700 м. Хребет розділяє Верховінській район на Стрнй-сько-Санокую і Воловецко-Межгорськую верховини про м'яким низькогірським (600-700 м) рельєфом. В центральній частині вододільної зони знаходяться Пріводораздельниє Горгани - група середньогірських хребтів з висотами до І600-1700 м. В східній частині розташовані Ясинськая і Ворохтінськая улоговини і вузька смуга Верховінсько-Путільського низкогорья. В межах Вододільного хребта розташовані перевали: Ужокській, Верецкий, Беськідекий, Вишковській, Яблоніцжій.

Полоніно-Черногорські Карпати – головний і найбільш високий гірський ланцюг Радянських Карпат. Тягнуться вони на 200 км від верхів'їв г. Вужа на заході до г. Тіои на сході. Хребет розрізає річковими долинами на окремі гірські масиви: Полоніна Рівна, Полоніна Боржава, Полоніна Красна, Свідовец.

Морфологічним продовженням Полонинськіх гір є Чорногорський масив, розташований між річками Чорній Тірой і Чорним Черемошем. Це обширне плоскогір'я - полонина, над якою підносяться конусоподібні вершини: Петрос (2020 м), Піп Іван (2022 м), Ребра (2035 м). Тут же знаходиться сама висока вершина Карпат - Говерла (2061 м). Далі на захід виділяються середньогірські групи