Перший сніг випадає переважно наприкінці листопада, а руйнування снігового покриву припадає на початок березня. У горах сніговий покрив з’являється в першій частині листопада, а з грудня стає стійким. Танення снігу в горах розпочинається наприкінці березня.

На території області виділяють п’ять температурних зон: Перша (холодна) зона охоплює схили вододільних хребтів і межиріччя на висотах 1250-1500м. Помірно-холодна зона розташована на висотах від 950 до 1200м. Прохолодна зона виділяється в межах висот 750-950 м. Помірна зона проходить підніжжям гір на висоті приблизно 400 м. Тепла зона займає територію Передкарпаття та Рогатинського Опілля.

Ґрунти. У лісостеповій зоні області поширені опідзолені ґрунти й чорноземи. В передгір'ї Карпат переважають дерново-підзолисті й дернові ґрунти, на гірській території - бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні ґрунти. Окремими ділянками або масивами, переважно в долинах рік та їх заплавах, трапляються лучні, лучно-болотні й болотні ґрунти та торфосховища.

Деревно-підзолисті ґрунти, бідні на мінеральні колоїди та гумус, зумовлюють невисоку вбирну здатність. Їх водно повітряний режим незадовільний.

Світло-сірі опідзолені ґрунти розвинуті на високих і хвилястих височинах та їх схилах.

Темно-сірі опідзолені ґрунти залягають на вододілах.

Лучні ґрунти поширені в заплавах та надзаплавних терасах всіх рік рівнинної частини.

Лучно-болотні ґрунти займають долину балок та заплав річок. Формуються в умовах надмірного зволоження.

Болотні ґрунти утворились в умовах постійного надмірного зволоження.

Дернові ґрунти трапляються на всій рівнинній території" області. Наявність гумусу, кислотність, запаси поживних елементів дуже різняться.

Чорноземні опідзолені ґрунти розповсюджені там же, де й темно-сірі. Підвищувати їх врожайність можна шляхом, внесення органічних та мінеральних добрив. Глибокі малогумусові чорноземи поширені в Галицькому, Городенківському, Тлумацькому районах.

Бурі гірсько-лісові ґрунти поширені в гірській частині області, на добре дренованих материнських породах.

Буроземно-підзолисті ґрунти вкривають найвищі тераси карпатських річок.

Гірсько-лучні буроземи поширені на полонинах (на висотах понад 1500 м над рівнем моря).

Фізико-географічне районування. У межах області /виділяють три фізико-географічні райони: Лісостеповий, Передкарпатський, і Карпатський.

Лісостеповий фізико-географічний район. Лісостеповий район поширюється на Придністровське Поділля (Лівобережне Придністров’я) і Придністровське Покуття (Правобережне Придністров’я).

У межах Придністровського Поділля в рельєфі виражені три окремі ландшафти. На півночі Рогатинське горбогір’я займає межиріччя Гнилої Липи та Свіжа на півночі області до Рогатина до долини Дністра розкинулось Бурштинське Опісля з типовим височинним рельєфом із більш м’якими формами. Роширену долину Дністра між селами Букачівці-Маринопіль займає Галицька улоговина.

У межах Придністровського Покуття знаходяться Тлумацький, Городенківський та півнісні частини Коломийського й Тисменицького районів. Це крупногрядова височина в орографічному плані, яка поділяється на Бистрицько-Тлумацький, Олешівський, Чсрнелицький, Гостів-Обсртинський, Городснківський, Припрутівський, Коломийсько-Снятинський природні райони.

Передкарпатський фізико-географічний район. Псрсдкар-патська передгірна височина має загальний нахил у північно-східному напрямку, від Карпат до долини Дністра й Пруту. Передкарпаття поділяється на дві частини: Івано-Франківське та Покутське Передкарпаття.

Івано-Франківське Передкарпаття в свою чергу ділять на північно-східне (Придністровське Передкарпаття) й на південно-західне (Пригорганське Передкарпаття).

У межах Придністровського Передкарпаття знаходяться ландшафтні райони - Калуська, Прилуквинська височина, Войнилівська височина, Присвічська височина.

У межах Пригорганського Передкарпаття виділяють такі ландшафтні райони, як Болсхівська рівнина, Рожнятівська рівнина, Долинськс передгір'я, Майданське передгір'я, Надвірнянське передгір'я.

У межах Покутського Передкарпаття теж виділяють декілька ландшафтів - Запрутську височинну рівнину, Косівське передгір'я, Печеніжинське горбогір'я, Низькогір'я Слободи-Рунгурської, міжгірну понижену рівнину.

Карпатський фізико-географічний район. У гірській частині Івано-Франківщини виділяють три фізико-географічні області: Покутські Карпати, Торгами й Гуцульські Карпати (Чорно-горо-Гринявські гори).

Покутсько-Буковинські Карпати - південно-східне закінчення Бориславсько-Покутськоїзони Передкарпатського прогину. Горгани - це гірська область, найбільша за площею у Скибовій зоні Українських Карпат.

У природно-географічному відношенні Горгани ділять на три фізико-географічні райони: Берегові, низькогірні, скибові Горгани; Зовнішні, середньогірні скибові Горгани й Внутрішні.

Берегові низькогірно-скибові Торгами займають смугу північно-східних хребтів між Свічкою й Прутом. Ссредньогірні скибові Зовнішні Горгани розташовані у трьох скибових структурах - Сколівській, Парашки і Зслсм'янки. Внутрішні (вододільні) середньогірні Горгани займають вузьку смугу Вододільного хребта на границі Івано-Франківської та Закарпатської областей.

У межах області з північного заходу на південний схід виділяють три верховинні ландшафтні райони: Вишківську верховину, Яблуницьку верховину й Гуцульську верховину (Верховинське пониження).

Гуцульські Карпати представлені Гринявськими, Чивчинськими та Чорногірськими горами. Чивчинські гори є північним закінченням Мармароського кристалічного масиву. Гринявські гори займають межиріччя Чорного й Білого Черемошів. Вододільний гребінь Чорногірських гір простягається звивисто у південно-східному напрямку. Найвищий гірський масив Українських Карпат простягається . північніше Чивчинських гір, від Чорного Черемошу на північний захід і до верхів'я Чорної Тиси.

1.3. Рослинність

Різноманітність екологічних умов, наявність вертикальної поясності, різні типи ландшафтів зумовили формування на території області досить багатої флори вищих судинних рос-лин, яких, сучасними даними, налічується понад 1500 видів.

До бореального типу належать ялина (смерека) європейська, сосна звичайна, сосна кедрова європейська, брусниця, квасениця, грушанки середня та круглолиста, тирлич язичковий, блехнум колосистий, одноквітка звичайна, рідкісна ліннся північна та ін.

До європейського типу належать рослини, які характерні(для широколистяних букових, дубових, грабових лісів.)

Серед трав'янистих видів виділяються передусім ті, що поширені в гірській місцевості: стрептопус листообгортний, живокіст серцевидний, первоцвіт високий, переліска

багаторічна та ін.

На Івано-Франківщині нараховується майже 70 видів дерев і 110 видів чагарників, решта-трав'янисті рослини. Основними лісотворними породами в області є бук лісовий, смерека (ялина) європейська, ялиця біла, дуб звичайний та дуб скельний, граб, явір, вільха сіра кедрова сосна, сосна звичайна, тополя й осика, береза; з чагарників - верба пурпурова, верба чорніюча та верба кошикарська, сосна