З першого року Кримський гірський клуб розпочав збирання даних з геології, географії, флори, фауни, етнографії, археології та історії Криму і поставив завдання видавати ці матеріали з метою популяризації Криму.

Популярність Кримського гірського клубу з кожним роком зростала, що було пов’язано як з активною екскурсійною діяльністю, проведеною ним, так і відкриттям нових відділень клубу.

Через рік, у 1903 р. відкрилося Бессарабське відділення в Кишиневі, у 1908 р. – Бакинське, к 1911 р. – Ризьке, найбільш віддалене від Криму.

Севастопольське відділення обмежило свою діяльність в основному екскурсіями до прилеглих регіонів Криму і проводили подорожі до Балаклави, Херсонеса, Інкермана.

Особлива роль у діяльності клубу належала ялтинському відділенню. Тривалий час його очолював великий ентузіаст екскурсійної справи лікар В.М.Дмитрієв. Відділення не відзначалось чисельністю, налічувало 50-80 чол., тільки в 1913 р. число його членів досягло рекордної цифри – 104. Однак саме це відділення вперше розгорнуло широку екскурсійну діяльність: організацію численних туристських поїздок до Криму, екскурсій у Кримські гори, по найцікавіших місцях Кримського узбережжя.

Ялтинським відділенням разом із Товариством сприяння благоустрою курорту Ялта було створено кілька стежок для полегшення пішохідних екскурсій у гори. Першою у 1899 році з’явилася Штангеєвська стежка, що вела від водоспаду Учан-су до хребта Яйли через найбільш мальовничі ділянки східного схилу Яйли.

Вона мала протяжність понад 8,5 км і призначалась для екскурсантів будь0якої фізичної підготовленості, оскільки була такою пологою, що навіть люди, які не звикли до гірських прогулянок, вільно по ній піднімались. Вздовж усієї стежки було зроблено на каменях знаки і написи, що вказували пройдену відстань і подальший напрямок руху.

Ця перша туристська стежка Криму стала прообразом нинішніх туристичних стежок, що належать до найефективніших засобів регулювання взаємовідносин між туристами і природою.

Слідом за Штангеєвською з’явилась Бот кінська стежка, створена на кошти, пожертвувані шанувальникам професора С.П.Боткіна. Ця зручна й цікава для прогулянок туристів стежка вела до водоспаду Яузлар, околиці якого вкриті густими мальовничими сосновими лісами.

Дещо пізніше з’явилися ще дві стежки, що ведуть у гри, Хрестова і Дмитрієвська, названа на честь першого голови Ялтинського відділення В.М.Дмитрієва.

Крім стежок для зручності туристів, які подорожували Кримськими горами, на Чатирдазі було створено перший туристський притулок, яким могли користуватися як члени клубу так і всі інші аматори походів. Чатирдалький притулок розташовувався поблизу печер Бінбаш-Коба і Суук-Коба, у ньому зупинялися в основному ті, хто збирався відвідати ці печери.

Притулок в Чатир-Дазі був відомий мандрівникам. Щороку в ньому ночували сотні туристів.

Екскурсійний сезон Ялтинського відділення був досить тривалим. Зазвичай він починався в квітні і закінчувався в жовтні, проте в окремі роки, за сприятливих погодних умов його часові межі могли розширюватися. Так у 1912 р. перша екскурсія відбулася 25 лютого. Це найбільш ранній термін початку екскурсійного періоду. Найпізнішою датою закінчення екскурсійного періоду було 30 листопада 1909 року. Цього ж року екскурсійний період був най тривалішим – 252 дня.

Рік за роком екскурсійна діяльність Ялтинського відділення набирала сили. Почавши з організації екскурсій для кількох десятків своїх членів, вже в 1896 році воно провело 181 екскурсію для 1491 чол., а в 1912 р. число екскурсій досягло 645, а їх учасників – 15299 чол. Усього за час свого існування відділення охопило послугами понад 120000 чоловік.

Екскурсії Ялтинського відділення характеризувались великою роз маєтністю маршрутів. Основою їх були одноденні екскурсії в околицях Ялти, наприклад екскурсії, проведені відділенням у 1898 р. Найпривабливішим у всі роки залишався маршрут на гору Ай-Петрі, звідки відкривається чудовий краєвид на навколишні гори, Ялту і Чорне море. Екскурсії здебільшого проводили у кінних екіпажах.

Кримський гірський клуб зібрав навколо себе ентузіастів вивчення Криму. Підводячи підсумки 25-річної діяльності М.Познанський писав про завдання клубу, що мав розтопити “крижані стіни злочинної байдужості до свого краю і спонукати вітчизняних туристів “до пізнання красот і багатств своєї великої батьківщини” в той час “коли туризм і вітчизнознавство були порожніми, далекими звуками, коли про масові екскурсії і не мріяли навіть, а такі віддалені від центру області, як Крим і Кавказ, були для більшості в повному розумінні “terra incognita”.

Далеко не всі розуміли благородні завдання першого значного об’єднання аматорів рідної природи, що виникли в 1890 р. в Одесі. Холодно й байдуже зустріла спільнота його появу. Навіть більш ніж через 20 років існування Кримського гірського клубу, коли він справами довів свою життєздатність, став впливовою екскурсійною організацією, преса Одеси намагалась замовчувати діяльність клубу, цілковито не розуміючи його завдань. Не кращим було становище й у Ялті, де громадянство також не бажало помічати гірський клуб. Однак жодні перепони не зашкодили Кримському гірському клубу закласти міцний фундамент екскурсійної справи в Україні (6).

3.СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ РОЗВИТКУ

В умовах занепаду промислових підприємств спостерігається інтенсивний процес відтоку робочої сили з традиційно провідних галузей економіки України (металургійної, машинобудівної, оборонної та ін.) у сферу надання послуг. Це закономірний процес розвитку світової економіки. Слід наголосити, що вартість створення одного робочого місця в сфері туризму в 20 разів менша, ніж у промисловості.

Туризм не тільки прямо або побічно охоплює більшість галузей економіки, в тому числі промисловість, с/г, будівництво, транспорт, страхування зв’язок, торгівлю, громадське харчування, житлово-комунальне господарство, сферу побутових послуг, культуру, мистецтво, спорт тощо, а й