Біологічне забруднення полягає у потраплянні до водойм із стічними водами різних хвороботворних бактерій, вірусів, спор грибів, яєць червів тощо. Основними джерелами такого забруднення є комунально-побутові стоки, а також стоки підприємств цукрових заводів, м’ясо- і деревообробних комбінатів, заводів по переробці шкірсировини.

Теплове забруднення води спричиняють підігріті води від ТЕС та інших енергетичних підприємств. Тепла вода змінює термічний і біологіжим водойм і шкідливо впливає на їх мешканців. Вода, нагріта до 26-300С, пригнічує життєдіяльність риб та інших представників фауни водойм, а якщо її температура піднімається до 360С, уся риба гине. [2]

Дуже високий рівень спрацьованості обладнання приводить до травматизму робітників, низької якості продукції, високої її матеріало- і енергомісткості. У районі на дзвичайно гостра проблема водопостачання промисловості та сільського господарства. Екологічною проблемою є дефіцит чистої води, запиленість та загазованістьгірничопромислової зони, загроза посух і пилових бурь на чорноземах, проблема стікання бактеріально забруднених вод шахт, забруднення стічними водами Азовського моря, нагромадження відвалів гірських порід. [4]

Таблиця 10

Класифікація методів очищення та енергозбереження забруднених

промислових стічних вод

Методи очищення

Механічне та механохімічне Хімічне та фізико-хімічне Біохімічний

відстоювання хімічна обробка анаеробний

спливання екстракція аеробний

фільтрування адсорбація

флотація електроліз

іонообіг

онозування

термічний

[3]

5. Проблема ресурсів, відтворення та збереження природних

ресурсів Донецького району.

Металургійна промисловість, що дає значний внесок в експортний потенціал країни і району, характеризується технологічною відсталістю. Також у вугільній промисловості погіршилися гірничо-геологічні умови. У виробництві сталі переважає мартенівський спосіб, частка електроплавки – 10%. Дуже мало виготовляєтьсяспеціальних сортів сталі. Подальший розвиток чорної та кольорової металургії стримується через брак енергоносіїв і води, особливо в Донбасі. Можливості для екстенсивного металургії вичерпно. Потрібно докорінно її модернізувати. Дефіцит енергоресурсів зумовив потребу запровадження енергозберігаючих технологій. Екологічні проблеми мають вирішуватися за рахунок часткової територіальної деконцентрації виробництва й технологічної перебудодови промисловості. У перспективі науково-технічний прогрес має бути підпорядкований головному принципу – все переробляється, виеористовується, нейтралізується і повертається у виробничий прцес. Велика увага повинна приділятися ресурсозбереженню і повторному використанню ресурсів. В основі цього процесу лкжать економічні прчини. Ось деякі найважливіші напрямки повторного аикористання ресурсів:

нетрадиційний спосіб окиснення сірчистого антигідриду, що міститься у викидних газах підприємств кольорової металургії, димових викидах ТЕЦ, що знижує витрати на одержання 1 т сірчаної кислоти на 30 % та заощаджує паливо;

видобування рідких та кольорових металів з відходів гальванічних підприємств;

використання паливної золи та сплавів у будіндустрії, сільському господарстві, хімічній та металургійній промисловості (одержання чистих металів та сплавів);

одержання сталі, чавуну, алюмінієвих сплавів, міді з металобрухту при зниженні енерговитрат у 3-20 разів иа зниженні собівартості;

переробка використаних поліетиленів, прицьому на 1 т поліетилену економиться 3 т бензину та 16,5 т нафти. Всі види відходів хімічної промисловості можна застосувати у інших галузях.

Великий економічний та екологічний ефект може бути одержаний від використання твердих побутових відходів (мукулатури, харчових відходів, скла, чорних та кольороаих металів, пластмаси, текстилю), які до 80 % можуть бути залучені у господарський оборот. Окрім розширення сировинної бази, це сприятиме охороні навколишнього середовища від негативного впливу промислових і побутових відходів. При виплавці чавуну і сталі утворюються сплави і шлаки, що містять кремній, магній, кальцій, ферум, марганець. З них випускають панелі. Методом кристалізації скла на основі доменних шлаків виготовляють шлакосплави, що використовуються як будівельний матеріал для обробних робіт. Пресовану деревину осики, берези й вільхи використовують для виробництва деталей машин, підшипників, прокладок. Раніше ці деталі виготовляли з металу. Тим часом деталі з пресованої деревини служать у декілька разів довше, вартісь їх виробництва у 3-10 разів нижча. Зі скляних волокон можна виготовити папір. Він не горить, не псується, аркуш у 2-3 рази тоншийза звичайний. Склобій при подрібненні може стати гарним в’яжучим засобом. Він застосовується як цементуючий матеріал і сировина для виготовлення керамічної плитки. [13]

Основна лінія подальшого розвитку району – модернізація та реконструкція устаткування та удосконалення і зміни виробничих відносин в умовах ринку. Потужний індустріальний комплекс Донецького економічного району спеціплізується на ресурсоенерговодомістких галузях нагромадив багато проблем. Однобічна спеціалізація на вугільній, металургійній, хімічній галузях промисловості диктувалася не пріоритетними інтересаим району, а потребами колишнього СРСР. Нарощування виробництва йшло екстенсивними шляхами на основі хижацького використання багатств, без очисних споруд і збереження природногго середовища, нераціональні галузева й територіальна організація господарства, використання трудових ресурсів призвели до екологічної кризи. В результаті Донбас став одним з найбільш забруднених районів світу.

У першу чергу мають бути вирішені такі проблеми:

Регіональна політика, щодо розміщення і подальшого розвитку продуктивних сил повинна передбачити : розвиток вільної підприємницької діяльності; забезпечення цивілізаційної системи розселення; раціональне природокористання, що передбачає охорону навколишнього середовища і комплексне використання мінеральної сировини, паливно-енергетичних ресурсів і відходів, у першу чергу металургійної і хімічної галузей промисловості, а також рекультивація земельних масивів; запровадження чіткої системи міжбасейнового перерозподілу водних ресурсів і використання зворотної системи водопостачання;