Медичне обслуговування було платним. В селі лікаря не було, тільки в Калуші: Білецький – головний лікар, Жовнірович, Дозорський, Зімборик, Білий. Молодь в основному працювала на полі, пізніше почали організовувати курси продавців.

Існував загальний військовий обов’язок. На службу брали юнаків 20р. віку, зростом не нижче 175см. Придатних за станом здоров’я. Служба тривала 1,5-2р. переважно в польських містах.

Жили селяни переважно в 2 кімнатних будинках, вкритих соломою. Часто тут жили 2 сім’ї.

Статистичні дані по селі Студійка за 1931 говорять про те, що в житлових будинках було 252, жителів 1478.

Загальна площа орної землі, луків і пасовиськ, садів і городів 557га., церкві належало 31га. Серед найзаможніших господарів був Цюпик І., який мав 15га., власний млин, рибний став площею 0,20га. (Политическая и экономическая монографія Калушского повета Станиславского воєводства 1934).

Протягом 1926-1932 громадяни села Студійки Хомич Д., Овчар М., Цимбалістий Матій мали власні крамниці. У селі працював Козоровський Й. – коваль. Громадяни Луцак Гнат та Виросток Іван працювали в калузькому калійному комбінаті.

Прихід Червоної Армії 17 вересня 1939 поклав початок встановленню радянської влади на наших землях. Таку зміну люди спочатку сприйняли з піднесенням, так як сподівалися на краще життя.

У 1939 в селі почалась організація колгоспу імені Сталіна. Запис до колгоспу відбувався більш менш добровільно. Проте до колгоспу вступали найбідніш селяни і так звані середняки. Соціалістичні ідеї, ідеї колективізації поширювали Чолій Петро, Козак Матвій.

Активними колгоспниками були Бринчак Павло Іванович, Мостиський Григорій, Бульбан Йосип Панок, Павлюк Іван Стахович.

Колгосп організовувався на землях жидівських і панських. Коні, реманент теж були колишніх власників. Використовували селяни і власні знаряддя праці. На час організації колгосп нараховував 50 членів. Головою господарства був Щедрій Гринь. Головою сільської ради – Чолій Петро, секретарем – Пастух Іван.

В 1940 вивезені в Сибір Атаманчук С. з сім’єю (сільський дяк), поляки з Парцеляції, всього більше 10 сімей.

З відступпом фашистів відновилася мобілізація до армії. На фронт забирали придатних до військової служби чоловіків різного віку. З війни повернулись Атаман Юрій, Андрусів Іван, Атаман Васить Бринчак Михайло, Димид Стах, Легенький Зіновій, Мельничук Михайлович, Портенко Сава, Подільський Іван.

Ось спогади одного з ветеранів Портенка Сави А. “Я призвався 6 травня 1941. Починав службу в місті Охтирську Сумської області. З початком війни потрапив на фронт. Дійшли до Москви. Визволяв Україну, Прибалтику. Закінчив службу в 1946р.

В 1935 в селі утворено осередок організації українських націоналістів. Найактивнішими членами були Вошка Михайло Миколайович, Атаман Михайло Олексійович 19191р.н., Атаман Іван Олексійович 1914р.н.

В 1939 Вошка М. М. і Атаман М. О. Були кур’єрами до Коновальця у Львів. У різні роки до складу організації входили:

Овчар Михайло Прокопович

Гринів Іван Олексійович

Пасічний Степан Степанович

Козоровський Іван Йосипович

Стус Іван Федорович

Овчар Михайло Іванович

Пасічний Йосип Семенович.

Челени організації влаштовували таємні збори, заборонену літературу поширювали, виконували доручення районного проводу.

1943-1944 почали виникати боївки. З поверненням радянської влади місцеве населення опинилося між молотом і ковадлом. Більшовики жорстоко карали і переслідували не тільки повстанців а і їхні сім’ї, та всіх, хто виявляв почуття до них. Націоналісти карали тих, хто допомагав радянській владі. Була запроваджена комендантська година. Майже всі учасники визвольних змагань були знищені, замучені в тюрмах, вивезені до Сибіру.

Мели мука Микола

Мели мука Михайло

Мели мука Василь

Мели мука Іван

В 1940 з 27 учнів школи 23 поступили в піонерську організацію. Була створена і комсомольська організація. Першими комсомольцями були: Козак Володимир Матвійович, Цимбалістий Михайло Антонович, Петрина Василь Петрович, Лужний Василь Андрійович, Цимбалістий Іван Михайлович.

З приходом німців радянська влада перестала існувати. Чолій П. (голова мільради), Чолій Ганна Йосипівна, Козак Матвій (бухгалтер), Дмитрів Д. Д. (бригадир), Гринів Іван М., Мочарський М. І., Подільська Юстина, Цибалістий І. М. евакуювались вглиб країни.

Не території села боїв як таких не було. Багато радянських солдат загинули за селом (де зараз склад міднобрив).

Німецька окупація тривала близько 2-х років. Німці організували так званий “лігеншафт” – орган який займався збором контингенту. На кожну сім’ю в обов’язковому порядку призначався продовольчий податок (зерно, картопля). За дуже заниженими цінами скуповували в населення худобу.

Багато молоді було забрано до Німеччини на роботи (всього 35 чоловік). Серед них:

Павлюк Федір

Мочарський Симань

Машталір Василь Григорович

Цимбалістий Іван

Литвини шин Іван

Овчар Парасковія

Овчар Ганна

Богдан Ганна

Богдан Катерина і Марія

В час німецької окупації війтом був Атаман Василь Ількович. З початком війни до лав Радянської Армії були призвані юнаки 1917-1921р.н. (всього до 30 чоловік). Більшість з них не повернулись:

Павлюк Семен Ількович

Кв’яткоський Микола

Масляк Микола Олегович

Атаман Василь Григорович

Павлюк Пилипович

Бульбан Йосип

Стус Іван Хомович

Турлай Іван Михайлович

Федорко Антон Прокопович

Мочарський Іван – 1921 загинув

Бринчак Володимир Антонович

Овчар Михайло Прокоповиі – пропав у тюрмі

Бульбан Михайло Йосипович – пропав у тюрмі

Овчар Микола Петрович – член УПА, загинув

Атаман Гринь Данилович – загину

Козак Микола Хомович

Павлюк Микола Дмитрович

Мельник Федір – вивезений в Сибір

Павлюк Ганна Дмитрівна – загинула в тюрмі.

Мели лука Марія – померла на засланні

Крук Іван – помер у тюрмі.

Розправившись з національно-визвольним рухом, радянська влада розпочала розбудову господарства і відновлення колгоспу. Вдруге колгосп на селі було організовано в 1948. Тепер уже селянами залишали наділи 25 сотих, а решта всі земля наіоналізовувалась. Забирали с/г реманент, коней. Вступ до колгоспу був обов’язковий. В село приїжджали представники районної влади. Переконували, залякували навіть застосовували фізичні покарання проти тих, хто не хотів вступати до колгоспу.

В 1956р. відбулось укрупнення колгоспу. До складу ввійшли колгоспи ім. Франка, (с. Підгірки),