Коротка характеристика природнокліматичних умов району дослідження.

Район наших досліджень розташований в таких ландшафтних зонах: лісовій (включає Рогатинське Опісля і Прут-Дністровське межиріччя) та Передкарпаття з піднятим і розчленованим рельєфом. Виходячи з різноманітності геологічних відкладів і стилів тектонічної будови, складної і довгої історії розвитку екзогенних процесів, що зумовили неоднаковий характер поверхні, та відповідно до трьох основних тектонічних зон на даній територій утворилися рівнинно-пластовий та флювіальний рельєф. Ріки порізали ці пластові рівнини своїми долинами і утворили скульптурно-ерозійний рельєф. Найглибше почленована Подільська височина, поверхня якого набула справжнього горбогірного вигляду, особливо в смузі Подільського валу.

Рівнинно-пластовий рельєф – пануючий в Придністров’ї, зокрема на Подільському горобогір’ї та Придністровському Покутті. Флювіально-акумулятивний ускладнений долинно-балковими формами тип рельєфу поширений на правому березі Дністра.

Ґрунти.

На рівнинах Поділля та Передкарпаття переважають три типи широтно зональних грунтів: опідзолені чорноземи, сірі опідзолені і дерново-підзолисті. К. І. Геренчук ( ) вважає, що сірі опідзолені і глибокі мало гумусні чорноземи поширені переважно в Придністровському Покутті, Галицькому Опіллі та Прилип енському горобогір’ї, а дерново-підзолисто-глеєві та дернові ґрунти переважають на Передкарпатті, на древніх і молодих терасах, які утворюють рельєф цієї зони.

Кліматичні умови.

На території району дослідження циркуляція атмосфери, як кліматотворчий фактор, виявляється у переносі атлантичних, континентальних і арктичних повітряних мас, а також у циклонічній та антициклонічній діяльності. Клімат в Придністров’ї типово континентальний, його пом’якшують вологі повітряні маси, принесені з Атлантичного океану, і Карпати, які зумовлюють хмарність, збільшують атмосферні опади.

Кількість випадків вітру південно-східного напрямку найбільша з листопада по березень і становить 34%. Взимку і восени панують східні вітри, влітку і весною – північно-західні.

Швидкість вітрів знаходиться в безпосередній залежності від пір року: посилюється взимку і послаблюється влітку. Багаторічні дослідження показують, що переважають вітри з невеликою швидкістю, від 0 до 2,9м/сек..

Розподіл середньої температури повітря по місяцях

Місяці

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | Сер.

Со | -5,1 | -3,7 | 1,3 | 7,6 | 13,5 | 16,6 | 18,5 | 17,8 | 13,5 | 8,2 | 2,2 | -2,4 | 7,3

Від’ємні середньомісячні температури (від –1,7 на заході до –5,4о на сході) спостерігаються протягом всієї зими. Найхолоднішим є січень.

Загальна тривалість зими становить 95-105 днів. На період найхолоднішої частини зими припадає тільки 20-30 днів.

В 1995-1997рр., за нашими спостереженнями, тривалість зими більша і становить 120, а в 1996 – 135 днів. З 1998 року тривалість зими зменшилась до норми і нижче.

Протягом холодної пори року можливі значні пониження температури повітря. Абсолютний мінімум в холодний період року (січень-лютий) може досягати –34оС.

Найтеплішим є липень. Середня температура повітря липня в 13 годині складає +22,4оС. Найвища температура в спекотні дні серпня може досягати +37оС.

Річна сума атмосферних опадів коливається від 548мм. До 1591 мм. Середньорічна кількість опадів в районі знаходження Бурштинської ТЕС складає більше 600 мм. (за даними ). Середня кількість опадів привела до показників опадоміру.

Лівобережне Придністров’я поділяється на два кліматичні райони: Прилипенське горобогір’я з сумами активних температур 2400-2600оС та річними сумами опадів 700-800мм; Галицьке або Бурштинське (Рогатинське) Опілля з такими ж приблизно сумами активних температур, але меншими (600-700мм.) сумами опадів.

Придністровське Покуття поділяється на три кліматичні райони: Бистрицько-Тлумацький з сумами активних температур як у придністровському Поділлі, але меншою кількістю опадів (500-600мм.); Обертинський з такими ж сумами температур, але з річними сумами опадів 600-700мм.; Городенківський – найтепліший з сумами температур понад 2600оС і сумами опадів 500-600мм.

Поверхневі води.

Поверхневі води – це переважно ріки. Озер мало, переважають штучні озера-ставки. Переважають малі ріки. Довжиною 10км. Загальна густота в середньому становить 0.20-0,40км/кв.км., в басейнах Лімниці і Бистриці дорівнює 1,3км/кв.км. усю територію району досліджень зрошують води басейну Дністра.

Найбільш розвинена сітка правих притоків, які формуються у щедро зрошуваних атмосферними опадами Карпатах. До них належать: Свіча, Лімниця, Бистриця. Загальна густота річкової сітки з врахування річок довжиною до 10км. Становить 0,31км/кв.км, а всіх малих річок – 1,3 км/кв.км.

Карпатські ріки належать до рік з паводним режимом, тобто характерні систематичними і частими паводками у всі пори року.

Ріки цього водозабору Дністра відрізняються невеликою водоносністю. Їх витоки – яри, або балки. Починаючи з верхньої течії, долини рік звичайно широкі, дно пологе, часто заболочене. Течія повільна, русло часто мандрує. Найбільшою притокою Дністра є Гнила Липа. Швидкість течії становить 0,2-0,3 м/сек.. Річний хід рівнів спокійний, максимальні паводки пов’язані з весняним сніготаненням. Літні дощі є причиною частих розливів.

Рослинний світ.

У розміщенні рослинного покриву досить яскраво виявляється вертикально-горизонтальна зональність, зумовлене: широтним положення, наростанням абсолютних висот від Подільської височини до Карпат, порівняно глибоким розчленуванням рівнинних частин.

У напрямку з півночі на південь зміна рослинного покриву в загальному плані має таку картину. Північ характеризується наявністю плям степів і широколистяних лісів, переважно із дуба (Quercus rodur L). На південь від цієї зони місцевість поступово підвищується, степи зникають, на низинах з’являються луки, височини зайняті лісами, де починає домінувати бук (Fagus sylvatica L), що нього домішується дуб (Quercus rodur L), граб (Corpinus betulus L) та інші дерева.

На південно-західному краї Подільської височини і деяких знижених районах Прикарпаття виділяють чотири основні рослинні формації: широколистяні грабові ліси; діброви; бучини і заплавні, або долинні, ліси з вільхи, осики, дуба і т.д.

Грабово-дубові ліси, або груди (Carpineto-Querceta) являють собою двоярусні насадження.