Економіка Франції, як і інших промислове розвинутих капіталістичних країн, заснована на принципі вільного підприємництва торгівлі. У наш час Франція живе в умовах ринкового господарського механізму, однак ступінь свободи ціноутворення задається об'єктивними економічними законами, а також державним регулюванням.

Незважаючи на дію принципу вільного встановлення цін, держава у Франції може прямо регулювати ціни на деякі товари і послуги: на сільськогосподарську продукцію, газ, електроенергію, транспортні послуги. Воно може також здійснювати контроль за цінами в умовах конкуренції.

Державний сектор в економіці Франції займає відносно невелика питома вага у ВНП і містить у собі галузі – монополісти (газову промисловість, електроенергетику і транспорт) і галузі, що працюють у режимі ринкової конкуренції (національний і комерційний банки, страхові компанії і т.д.). У першому випадку держава установлює всі економічні параметри діяльності галузей-монополістів, у тому числі обсяг інвестицій, оплату праці і ціни на готову продукцію тощо. В другому випадку держава робить мінімальний вплив на економічні параметри діяльності цих галузей, спонукуючи їх до конкуренції з приватним сектором. Ця специфіка економіки Франції визначила співвідношення між регулюючим і вільними цінами на товари і послуги: приблизно 20% цін регулюється державою, а інші 80% знаходяться в ре-жимі вільного ринкового ціноутворення.

Слід зазначити, що Франція є однією з деяких промислове розвинутих капіталістичних країн, де існував досить твердий режим державного регулювання цін, котрий частково зберігся дотепер.

В Франції протягом майже 30 років (1947-1986) державне регулювання цін було складовою частиною полsтики "дирижизма^1 (державного регулювання економіки). Початок французької системи регулювання цін було покладено за-конами від ЈЈ) червня 1945 року, що проголосили принцип блокування цін на рівні 1 вересня 1939 року. Складна gKO-номичтекая ситуація в країні в післявоєнний період, різке g~ ^ „ зниження купівельної спроможності французького франка frfiyrnn-- ^У'**с'с' рі4лй необхідність вживання рішучих заходів ^В?І|!оконтроліР за цу-нами. У січні-лютому держава знизила ціни на 10% на S&~ CKTCt*-/"?» гЈІічь±±в—широку групу товарів.

*1 Наприкінці 1947 року , з урахуванням деякого підвищення темпів ^відновлення економіки, була запозичена політика "контроо^бо^й^СбЧ^ лируомого -росту цін", відповідно до якої підприємці <JjU)7№<X$t одержали право підвищувати ціни, попередивши пр^ цьому гиСУдари—^ твоішме органи, що могли скасувати ці зміни. Однак уже на початку 1948 року ціни на товари були переведені в режим повної чи часткової волі їхнього встановлення.

^t Протягом восьми наступнс(йб років урядом Франції були прийняті б законів про блокування цін, що привели до постійній жорсткості цінового контролю. У 1960-1962роках була проведена майже повна лібералізація цін fra. промислові товари^ Однак уже із середини 1963 року уряд Франції прийняф*. рішення про нове блокування цін на рівні 31 серпня

1963 року в зв'язку з новою економічною політикою("розвиток без інфляції"). Одночасно були заморожені ціни на деякі продукти харчування і послуги.

У період з 1965. по 1972«державне регулювання цін здійснювалося через "контракти стабільності" (1965р.), "прог-раммнщй- контракти" (1966р.) і "контракти проти підвищення цін" (1971р.) .

Відповідно до "контрактів стабільності" держава j уклало/ з підприємствами угоди, по яких ці rtjo с д пріч л -ytc.g^tC^'"-^^-'' в*пт'мали право підвищувати ціни на одні товар^/ одночасно

- З -

знижуючи ціни на інші. Основна мета полягала в підтримці стабільності загального рівня цін.

Відповідно до " програмних контрактів" держава І І-\f сприяло) так<|>Ј( еволюції цін, що відповідала б у^ппгм- Ч'?*м^'*~*-і\А лм-міжнародної конкуренції. Цей механізм поширювався на усі товари і послуги, що відповідно до "контрактів стабільності" раніше піддавалися контролю. Відповідно до " програмки^' контрактнії" підприємства надавали г-ооударо- $*j?~^ я>ву_інформацію про свої інвестиційні програми, фінансовсігй^Х гту&жрні-п, зайнятфстЈ, перспективі^ виходу на зовнішні ринки, а також інформацію, зв'язану з формуванням цін, технфко-^ко-номичейв^да. характеристику товарів, показники вирпйшік- Ml@jf^ ^юст-и—праці, методи фінансового керування і т.д. '

"Контракти проти підвищення цін" мали на меті забезпечити високу конкурентноздатність французьких товарів і сповільнити темпи росту інфляційного розвитку економіки. При прийнятті підприємствами цих контрактів уряд приймав на себе обов'язок не вживати заходів, що ведуть до росту витрат дроио—— водагт-в^^уХ^^К^^/гс1-. toeftaff

У 70-х роках уряд Франції ^ивПеР~застосовувати систе-му заходів для блокування і регулювання цін. З другої половини

1975 року були тимчасово^заблоковані ціни на всі товари і^ву«=- *

. УЧШХК&ЮЬа . ^ ,^л/Ау7Г/

-луги державного І на от Іон секторів, а з квітня по -да=_ TfVfyЈt*4>

.-^абръ- 1976р. ціни в йЙЙЙ^екторф могли підвищуватися на визначеній

. Ц(Мі КІЛЬКІСТЬ ВІДСОТКІВ. При ЦЬОМУ МІЖ Державою І пррггп- {И/МІЦ^С

р1Ягптд.омтА були укладені контракти, по яких останні <»бядц-Л^^^^^ &ал**егя обмежувати ріст цін на свою продукцію.

У першій половині 1^п^~~гР-^^в Уряд проводив f тверду політику обмеження ^руутщ^р у всіх секторах эконом^-ки. Відповідно до цієї політики в державному секторі не відновлялися контракти, що передбачають збільшення зарплати, а в приватному секторі зарплата службовців не повинна вышать зарплату державних службовців.

4

' 'Із середини 70-х років економічне становище Франції різко погіршилося в зв'язку з 4-кратним підвищенням світових цік нафтё/, у результаті чого темпи росту значно скоротилися, а темпи росту цін зросли. Різке підвищення внутрішніх цін привело до росту страйкового руху. У свою чергу, підприємці для збереження прибутку і забезпечення п^^иптіт-^ '^^ І.ЮІ7ФИ самофінансування неодноразово підвищували ціни, раскрутжт У в-ая цим спіраль "заробітна плата - ціни". '

У цей період стало^^/но, що система твердого контролю за цінами з використанням принципу їхнього блокування вичерпа себе. Подібний контроль за цінами робить ринок