Особливості формування та проходження селів в басейні річки Черемош

Основними ареалами селепроявів на території Українських Карпат вважають басейни річок Дністер, Тиса та Прут. Важливо відмітити, що для всіх вище названих басейнів характерним є зростання кількості проявів селевих явищ в період після другої світової війни. Причиною такої закономірності є інтенсивна вирубка лісу, саме в цей період, на потреби народного господарства. Цей фактор є основною причиною інтенсивного зростання ерозійних процесів, і як наслідок прояву селевих явищ.

Черемош, як однин з найбільших правих допливів річки , що протікає на межі Івано-Франківської та Чернівецької областей, є типовою гірською річкою, 70-80% його басейну розміщено в межах Карпатських гір. Він утворюється від злиття двох великих гірських потоків - і поблизу с.Устеріки у Верховинському пониженні. Обидва витоки беруть свій початок в найнеприступнішій частині Українських Карпат – у на висоті 1680м, і протікають у вузькій, ущелиноподібній долині.

Басейн Черемошу входить до регіону із середнім ступенем селевої активності [6]. В межах всього басейну річки можна виділити декілька регіонів з особливо сильними проявами селевих явищ. Так, в межах басейну Білого Черемошу слід відмітити верхів’я річки Перкалаб в місці її злиття з річкою Сарата, де на невеликій ділянці в урочищі Яловиця сформувались шість селевих водозборів. Особливо небезпечні селі в даному регіоні спостерігались в середині червня 1959 та травні 1965 років. Саме в цей період зафіксовано проходження водно–кам’яних селів, значної потужності та витрат, що призвели до серйозних переформуваннь русла річки та деформації її берегів [5].

В басейні Чорного Черемошу чітко виділяються два райони з катастрофічним ступенем прояву селевої небезпечності. Перший такий регіон об’єднує басейни достатньо великих лівих приток Чорного Черемошу: річки Бистрець, Дземброня, Бережниця, де найбільш руйнівні селі відмічались ще в 1927 році, а потім неодноразово повторювались. На річках Бистрець та Дземброня одночасно селі пройшли в 1927 та 1959 роках, було зруйновано та підтоплено житлові будинки, знищено мости та берегові укріплення. На річці Бережниця в 1959 та 1965 роках (аналогічно до селепроявів на р.Перкалаб) пройшли грязе–кам’яні селі, викликані інтенсивними опадами. Основні негативні наслідки проходження цих селів - зруйновані дороги, мости, берегові укріплення, та деформація русла річки. Друга ділянка селенебезпечних проявів розташована на лівому березі річки Чорний Черемош і простягається від с.Криворівня до с.Устеріки. На цій ділянці нараховується 11 дрібних водозборів з активними селепроявами, при чому їх активність була відмічена ще в 1911 році.

Отже в межах всього басейну річки локальні ділянки розвитку і поширення селевих явищ спостерігаються на його витоках – Білому та Чорному Черемошах. Причиною цього є гірський характер цих річок та достатні похили їх схилів для утворення селевих потоків. Після їх злиття річка ще на 25-30 км зберігає гірський характер, поступово виходячи на передгір’я де немає умов для селепроявів.

Негативні наслідки спричинені проходженням селів на річках Українських Карпат важко оцінити. Значні збитки від руйнування автомобільних доріг та залізнодоророжних шляхів, знесених мостів, плотин, житлових будинків, ліній зв’язку та електропередач нанесли непоправної шкоди народному господарству та збільшили витрати державного бюджету. Економічно не можливо оцінити шкоду від розмитих берегів та деформацій русла річки. Зустрічалися також випадки, коли конус виносу селя, який складається з уламкового матеріалу, повністю перегороджував русло річки і цим самим призводив до порушень її гідрологічного режиму. Часто відбувалися замулення сільськогосподарських угідь, а в окремих випадках селі призводили до трагічних випадків загибелі людей.

Для ефективної боротьби з селевими потоками в Українських Карпатах необхідне проведення широкого комплексу організаційно – господарських, агротехнічних, лісомеліоративних та меліоративно-технічних заходів.

Також вкрай важливим є відновлення спеціалізованого вивчення селенебезпечних районів. Об’єднання роботи науковців різних служб і організацій під єдиним керівництвом, яке б регулювало та фінансувало проведення робіт по прогнозуванню та попередженню небезпечних селевих явищ на території Українських Карпат. Важливу роль у попередженні цих катастрофічних явищ повинні відігравати гідрометеорологічні станції, що розміщені в даному регіоні.

Література:

1.    Кадастр (каталог) селеопасных рек и селевих паводков в горнах районах Украънской ССР (Крым, Карпаты). – К., 1969. – 157 с.

2.    Наумов М.И. Современные физико-геологические явления в бассейне р.Черемош. // Основные проблемы изучения и использования производительных сил Украинских Карпат. – Львов: Каменяр, 1967, С.319-320.

3.    Онуфриенко Л. Г. Селевые потоки в Карпатах. // Метеорология и гидрология. 1955. – №6 – 47 с.

4.    Поляков А.Ф. О причинах интенсификации селевых явлений в Карпатах .// Метеорология и гидрология. 1959. – №8 С. 27 – 29.

5.    Скляр М.З., Ситко В.А. Отчет №1 по теме «Геологические и Гидрогеологические условия зон формирования селевых потоков в Западных областях УССР».:Киев, за 1964 – 1966, 294 с.

6.    Скляр М.З., Ситко В.А. Отчет №2 по теме «Геологические и Гидрогеологические условия зон формирования селевых потоков в Западных областях УССР».:Киев, за 1964 – 1966, 173 с.

Селеві потоки завершальної стадії льодовикових періодів гірських країн Карпатсько-Балканського регіону

Ще під час теоретичних узагальнень результатів структурно-геоморфологічних досліджень, що були проведені на Покутті (1997-2003 р.р.), була звернута увага на ряд незвичних явищ /3/. Серед інших, до таких явищ відносилися надзвичайна рівнинність передгірських відрізків річкових долин (Прут, Бистриці, верхів’я Дністра). У свій час контраст між рівнинністю долин річок та горами дав назву Берегові Карпати /1/.

З початком використання для таких узагальнень цифрових висотних моделей (рис.1), з метою вивчення поведінки поздовжніх профілів долин річок при перетині тектонічних порушень було відмічено, що профілі таких