річок як Прут, Бистриця Солотвинська та Бистриця Надвірнянська практично ідеально узгоджені і не вказують на значні вертикальні переміщення блоків поверхні (рис.2). Такий результат був несподіваним, оскільки як відомо з результатів обробки даних високоточного невілювання Карпати входять до високоактивного Карпатсько-Балканського поясу /Сейф/. Несподіваним також було те, що такий самий характер поздовжніх профілів можна було спостерігати і на лівих притоках Кубані, що збігали зі схилів Кавказу (рис.3).
Отримані результати мали подвійну інтерпретацію. Або, долини цих річок є надзвичайно молодими і неотектонічні рухи ще не встигли внести корективи у поздовжні профілі, або результати обробки високоточного нівелювання є некоректними. Останнє припущення від початку, виходячи з міжнародного рівня програми досліджень, було відкинуте.
Пояснення це явище знайшло після завершення досліджень постгляціальних явищ в басейні Дніпра /4/. Тоді був зроблений висновок, що завершальна стадія льодовикових періодів, за рахунок швидкого вивільнення потенційної енергії нагромадженій у льодово-сніговому покриві, є найбільш сприятливим періодом для розвитку таких катастрофічних явищ, як прориви польодовикових озер, та грандіозних селевих потоків /5/. Добре відомо, що навіть у сучасних кліматичних умовах селеві потоки залишаються одним з найбільш загрозливих катастрофічних явищ гірських країн, в тому числі Українських Карпат та Кримських гір /2/.
Рис.2. Поздовжній профіль долини Бистриці Солотвинської (басейн Дністра) | Рис.3. Поздовжній профіль долини Лаби (басейн Кубані, північний схил Кавказу)
Рис.4. Поздовжній профіль долини річки Ялтул (басейн Дунаю, північний схил Карпат) | Рис.5. Поздовжній профіль долини річки Шайо (басейн Тиси, південний схил Татр)
Для перевірки такого припущення в долині Прута біля м. Коломиї (рис.6) були вивчені поперечна будова долини річки (гіпсометричний профіль на вставці у лівому верхньому куту рисунка) та геологічний розріз кар’єру, розташованого в долині річки (на рисунку зазначений 1).
З гіпсометричного профілю видно, що в межах долини, окрім заплави, існує ще три рівні, утворення яких, можливо, пов’язане з селевими потоками. Висота уступів між ними складає 10-25 м. Кар’єр розташований на другому рівні (20 м над заплавою). Згори вниз в ньому відслонюються: світло-бурі суглинки (потужність біля 2м); галечниковий конгломерат (видима потужність 1-2 м); відклади косівської світи.
Така будова розрізу дозволяє припустити, що верхня частина товщі була сформована після зупинки селевого потоку, в результаті осідання галечникового матеріалу на дно потоку. Галька овальна з погано обкатаними гранями, що свідчить про нетривалий час її обробки.
Про те, що у даному випадку ми маємо справу з потужними селевими потоками говорить морфологія долин. Як видно з рис. 1 та рис. 4 повороти річок є плавними та великого радіусу. Якщо порівняти долини Дністра, Прута, Сірету та інших річок північно-східного схилу Карпат, то можна зауважити, що згини долини Дністра, не дивлячись на його більшу водність є короткими та крутими. Великий радіус розвороту долин говорить про значно вищу кінетичну енергію потоків, що сформували долини річок в межах схилів Карпат. Висока кінетично енергія досягалася за рахунок більшої швидкості та значного вмісту валунно-галечникового матеріалу. Такий потік характеризувався надзвичайною еродуючою здатністю, яка і стала причиною формування долин з великим радіусом кривизни згинів.
Порівняння будови долин потоків північно-східного схилу Карпат з іншими гірськими країнами показало, що схоже явище спостерігається у західній частині північного схилу Великого Кавказу на лівих допливах річки Кубані (рис.7), на схилах Панянської низини, на південних схилах Карпат, а також на деяких інших ділянка. Можливо, що невеликі селеві потоки мали місце і на західних схилах Кримських гір. З перерахованих регіонів найбільше враження справляє південна частина басейну Кубані, яка повністю складається з потоків, що стікають зі схилів Кавказу. За масштабами, як це видно з рис. 7, ці потоки значно перевершують потоки інших місць. Поздовжній профіль притоки Кубані Лаби можна бачити на рис.3. За своїми параметрами він не відрізняється від профілів потоків з інших регіонів, що показані на рис.2-5.
Аналіз цифрових висотних моделей дає підстави для припущення, що грандіозні селеві потоки кінця льодовикових епох є масовим явищем, притаманним багатьом регіонам. На цей час виконаний попередній аналіз також для південного схилу Карпат в межах лівобережжя пониззя Дунаю (рис. 8). Зображення цієї території говорить не тільки про існування окремих селевих потоків, але й про можливість суцільного спливання розмерзлого шару гірських порід зі схилу. Поздовжні профілю долин колишніх селевих потоків є ідентичними до двох попередніх регіонів (рис. 4).
У той же час, нахил поверхні між Карпатами та долиною Дунаю (рис.9) не дає підстав вважати її походження за алювіальне. Закономірне падіння поверхні вказує на поступовість надходження матеріалу зі схилів. Найбільш сприятливим періодом для цього є настання післяльодовикового потепління, коли насичені волого верстви кори вивітрювання в умовах відсутності дерну та рослинності і при наявності мерзлого шару на невеликій глибині стають здатними до сповзання. За свою фізичною суттю це явище є аналогічним солефлюкції, від якої воно відрізняється тільки значно більшим масштабом.
Раніше було показано, що навіть у сучасних умовах на східних схилах пагорбів та ерозійних форм передгір’я в межиріччі Прута та Дністра зсувові та опливні явища мають масовий характер. Висотне положення цих схилів вказує та те, що притік води йде підземним шляхом з гірської частини, де знаходиться зона живлення. У місцях розвантаження має місце оглеєність ґрунтів, заболоченість схилів та поширення болотно-лугових асоціацій рослин /3/.
Подібна будова долин відмічається на деяких річках південного схилу Татр (рис.10). Зокрема це стосується долин річок Шайо та Бодри. Поздовжній профіль