Косівський район

Косівський район утворено у 1940 році.

Косів -- місто районного підпорядкування, розташоване на берегах Рибниці, відоме в Україні як центр Гуцульщини.

Археологічні знахідки, зокрема, кам'яні сокири та бронзові вироби, свідчать про те, що територія сучасного міста була заселена за часів неоліту й міді.

Перші письмові відомості про Косів знаходимо в грамоті литовського князя Свидригайла від 1424 року. Спочатку це місце мало назву Риків, потім -- Косів.

До стародавніх поселень належать села Кобаки (в письмових джерелах село згадується на початку XV ст. під назвою Здвижен), Кути (1448 р.), Вижній Березів (1412 р.).

Селяни Косівщини брали активну участь в опришківському русі XVII-XVIIIст. У с.Космач діяв загін О.Довбуша. Славний ватажок трагічно тут і загинув у 1745 році.

Околиці Косова багаті буковими та сосновими лісами і пасовищами -- полонинами. Землеробство, скотарство, полювання поєднувалося з домашніми промислами, які пізніше зросли до рівня ремесла.

В 20-30-х роках Косів стає центром Гуцульського прикладного мистецтва. У творах косівських різьбярів дістали дальший розвиток художні традиції майстрів Яворова, Річки, Брусторова. Твори косівського різьбяра і мосяжника В.Девдюка експонувались на виставках у Львові, Кракові, Відні, де відзначались нагородами. З майстерні Девдюка вийшло немало талановитих різьбярів, серед них В.Кабин, П.Баранюк, М.Тимків, син Девдюка Микола.

Тут народились, жили і працювали відомі за межами України люди, зокрема: українські письменники та громадські діячі М.Павлик, Г.Павлик, М.Черемшина (І.Семенюк), М.Колцуняк, Д.Павличко, М.Влад, Р.Іваничук, М.Яновський, А.Красовський (Андрій Грім); різьбярі В.Гавриш, Ю.Шкрібляк, В.Шкрібляк, М.Шкрібляк, С.Корпанюк, І.Корпанюк, майстри кераміки П.Цвілик, І.Вербівська, М.Ращибюк.

Масовою професією тут стало ткацтво, зокрема ліжникарство і килимарство. Ліжники яворівських майстрів експонувалися на Всесвітній виставці у Монреалі в 1967 році.

Сьогодні цей край відомий як центр туризму та народних промислів на Прикарпатті.

Відпочинок у приватних садибах в Прокураві Косівському районі

Якщо ви шукаєте можливість відпочити в Карпатах, тоді ви потрапили в правильне місце. В Карпатах є безліч мальовничих куточків; одне з них - гуцульське село Прокурава, розташоване в Косівському районі Івано-Франківської області.

Прокурава знаходиться приблизно за сто кілометрів від Івано-Франківська, приблизно на такій же відстані від Чернівців. До Косова приблизно двадцять кілометрів, до найближчої залізничої станції в Коломиї приблизно сорок. З Прокуравою межують села Шешори, Брустурів та Космач.

Прокурава невідома туристам. Тут немає готелів, баз відпочинку чи туристської інфраструктури, зупинитися можна лише в приватних людей.

Навколо Прокурави є достатньо місць, придатних для походів різноманітної трудності. За дві-три години можнай вийти на одну з двох місцевих полонин, приблизно за два дні навпростець через гори можна дійти до Говерли. При бажанні можна також організувати кінні походи з провідником.

За кілька кілометрів у сусідньому селі Шешори є підйомник для лижників. В січні, можна побачити цікаві місцеві традиції: різдвяних колядників, Меланку (старий Новий Рік), Водохреща. Восени (вересень та початок жовтня) відбуваються грандіозні гуцульські весілля.

В сусідньому селі Космач є унікальний приватний музей Довбуша. В Косові щосуботи відбувається унікальний в Україні гуцульський базар.

Можна домовитися про автомобільний транспорт.

В Покураві покищо немає туристської інфраструктури, на даний момент тут можна зупинитися виключно на приватних садибах:

Косівщина

Косівщина — один з наймальовничіших куточків Гуцульщини, край родючих полів, луків-сінокосів, високих гір, стрімких потоків, чистого цілющого повітря, працьовитих, завзятих, талановитих, гостинних і добрих людей. Своєрідність цього краю, краса його природних ландшафтів, багатий тваринний і рослинний світ, унікальна скарбниця природних екосистем, де збереглися рідкісні, реліктові види флори і фауни і, як ніде в Україні, народні звичаї, традиційна побутова культура, народні ремесла та невичерпні багатства фольклору в усі часи приваблювали і приваблюють нині до себе численних туристів не лише з України, а й багатьох зарубіжних країн світу. Кліматичні умови на території району сприяють відпочинковому туризму в усі пори року: в літній період — для пішохідного, автомобільного та водного, у зимовий — для гірськолижного та інших видів спорту.

Косівський район утворений у 1939 році і неодноразово змінював свої межі. Археологічні знахідки свідчать, що вже 10 тис. років тому на території району були поселення людей кам’яного віку. У ІХ ст. територія району належала до Київської Русі, ХІІ-ХІV ст. — до Галицького, а пізніше Галицько-Волинського князівства. У 1919 році на короткий час край окупувала Румунія. З 1920 по 1939 роки Західна Україна була окупована Польщею. У вересні 1939 року, внаслідок розбору Польщі Німеччиною та СРСР, тут була встановлена радянська влада. З липня 1941 по серпень 1944 року територія району перебувала під німецькою окупацією, з квітня по серпень 1944 року тут проходив фронт. З 24 серпня 1991 року район у складі незалежної України.

Розташований Косівський район у східній частині Івано-Франківської області і межує з Верховинським, Надвірнянським, Коломийським, Снятинським районами Івано-Франківщини та Вижницьким і Путильським районами Чернівецької області.

Площа району 986 км2 , населення 91,1 тис. чоловік, що становить 6,5% від кількості мешканців Івано-Франківщини.

У районі одна міська, дві селищних та тридцять сім сільських рад, яким підпорядковані 48 населених пунктів. Розмістився він у Прикарпатті та у Покутсько-Буковинських Карпатах.

Через територію району впоперек хребтів протікають довші річки Черемош — 80 км (тече на південний схід), Рибниця — 54 км (бере свій початок під Буківцем у Верховинському районі і впадає у річку Прут), Пістинька — 56 км (також притока Пруту), Лючка — 24 км, та інші дрібніші річки, притоки Черемоша, Рибниці і Пістиньки.

Клімат помірно-континентальний, середня тривалість безморозного періоду 160-170