Ну, а якщо добре вдивитися то все. Так, так там усе. Але треба бути уважним. Треба бути спокійним та ще один раз бути уважним! Там брови, очі, зіниці, морщини, складки. Ну а далі Боже, Боже. Глибина, далека, далека і чим дальше, тим не готовий зрозуміти. Зіниці. Ніби не далеко, а так близько, - близько, а так глибоко. Почали навіть мокріти з обох боків. Не далеко була уже сльоза, але втекла.

Маленька мить і знову переконання, не впізнаєш не будеш, не вмієш видіти.

Не гарно так довго дивитися, але це чудо, уміти відчути себе в чужих очах і навпаки. Такого самотнім не побачиш.

Не цурайся сповіді у дружніх очах. Часто не бажано.

2003р.