Курорти Прикарпаття розміщені в передгір'ях Схід-них Карпат, які з давніх-давен населяли слов'янські пле-мена. Протягом кількох століть ці землі входили до скла-ду Київської Русі. У XIII—XIV ст. у зв'язку з ослаб-ленням Галицько-Волинського князівства Прикарпаття стало об'єктом зазіхання польських, литовських та угор-ських феодалів і до кінця XIV ст. цілком підпало під владу панської Польщі. Після падіння польської держа-ви в кінці XVIII ст. Прикарпаття відійшло до Австро-Угорщини, а після першої світової війни — знову до Польщі.

Перші згадки про курорти Прикарпаття знаходимо в документах, датованих XVI—XVIII ст. Зокрема, про лікувальні мінеральні сірководневі джерела Великого Любеня вже було відомо в XVI ст. У кінці XVI ст. побли-зу від одного з джерел було споруджено водолікарню. Це стало початком розвитку курорту. Однак у 1624 р. монголо-татарські орди повністю зруйнували всі будівлі. Тривалий час лише місцеве населення використовувало мінеральні води для лікування. Тільки наприкінці XVII ст. збудували нові будинки, а ще через 100 років курорт став широко відомим, і сюди на лікування поча-ли приїжджати хворі з інших міст. Популярність курор-ту дедалі зростала. Про цілющі властивості мінеральних вод писали в пресі. Наприкінці XVIII ст. для лікування вже застосовували не тільки воду мінеральних джерел, а й місцеві торфові грязі. Підприємці збудували водогря-зелікарню, пансіонати і ресторани. Курорт став розва-жальним місцем для польської й місцевої буржуазії.

Ще в XVI ст. було відомо і про природні лікувальні фактори курорту Немирів; уже тоді місцеве населення використовувало мінеральну воду з лікувальною метою. Однак лише на початку XIX ст. на місці кількох мінераль-них джерел підприємці збудували примітивну водолікар-ню і невеликий готель. Для лікування застосовували во-ду, не знаючи ні її хімічного складу, ні цілющих власти-востей.

Перші аналізи мінеральної води немирівських дже-рел були проведені в 1834 p., але курорт став відомим лише в 1912 р. Перша світова війна припинила розвиток курорту. В 1926 р. тут розпочалося будівництво приват-них дач і пансіонатів. Лікування проводили приватні лікарі, і воно було недоступним для широких верств на-селення.

У Трускавці з давніх часів місцеве населення засто-совувало мінеральні води для лікування різних недуг. У XIX ст. під час пошуків нафти, озокериту й кухонної солі знайшли мінеральні води. У 1820 р. при бурінні наф-тової свердловини випадково виявили сірчане мінераль-не джерело, а в 1827 р. було споруджено невелику водо-лікарню на вісім кабін. З цього часу Трускавець став офіційно йменуватися курортом.

Гонитва за наживою змушувала приватних підприєм-ців вести дальші пошуки мінеральних вод. У 1833 р. було відкрито соляно-гірке джерело «Марія» (тепер джерело №1), а дещо пізніше — джерела «Нафтуся», «Софія» (тепер джерело № 2) та ін. До цього часу відносяться описи курорту та його вод, зроблені хіміком і аптекарем Т. Торосевичем (1835—1849), письмові повідомлення лі-карів" Мачека (1836), Коха (1842) та Унгера (1843 р.) про лікувальну дію трускавецьких мінеральних вод.

(Мінеральні джерела другої великої оздоровниці При-карпаття — Моршина також відомі дуже давно. У XVI ст. на околицях Моршина було виявлено великі запаси солі. Пізніше тут з'явилися копальні, почали виварювати і продавати сіль. Та незабаром виявилося, що вона гірка і непридатна для споживання. Видобування її припини-ли. Понад три століття сіль, ропу й мінеральну воду під-приємці використовували для лікування хворих, але, по суті, це не було науково обґрунтованим.

Цілющі мінеральні води і грязі курорту Черче відомі з XIX ст. Спочатку їх використовували монахи для «чу-десних» зцілень. Пізніше сюди почали прибувати хворі з усієї Австро-Угорщини. Організованого лікування в Чер-че, звичайно, у ті часи не було. Воду застосовували емпі-рично.

До офіційного відкриття (1928 р.) курорт не був упо-рядкований через відсутність коштів у його засновни-ків— членів сільської общини на паях. У 1929 р. члени курортної общини (товариства) після одержання бан-ківської позики організували акціонерне товариство «Мінеральне джерело Черче». З того часу курорт почали впорядковувати. Оздоровниця працювала сезонно — з травня до жовтня.

Становлення курортів Прикарпаття немислиме без вивчення і дальшого розвитку гідромінеральних і грязьо-вих ресурсів. Починаючи з перших післявоєнних років учені проводять систематичні наукові дослідження цілю-щих властивостей мінеральних вод Прикарпаття і меха-нізму їхньої дій.

На Прикарпатті обстежено і зареєстровано понад 50 джерел мінеральних вод. З лікувальною метою вико-ристовують майже 30. Мінеральні води деяких джерел розливають у пляшки і використовують як лікувальні й столові. До них належать трускавецька, олеська, золочівська, яворівська, солуки, бистрянська, брусницька, верховинська та ін.

З лікувальних мінеральних вод Прикарпаття, крім трускавецької нафтусі, найвідоміші унікальні хлоридно-сульфатні магнієво-натрієві, сульфатно-хлоридні калієво-магнієво-натрієві й хлоридні натрієві мінеральні води — розсоли курорту Моршин, формування яких прохо-дить у місцях виходу соленосних шарів передгірського прогину Карпат. Низька водопроникність соленосних по-рід і сповільнений водообмін зумовили неоднорідність загальної мінералізації розсолів на площі родовища і в окремих виробках.

Моршин — бальнеологічний, переважно питний, ку-рорт значення. Знаходиться за 90 км від Львова) і за 14 км від станції Стрий Львівської залізни-ці. Сполучення залізничне до станції Моршин та авто-бусне — від Львова і Стрия.

С Курорт розташований у мальовничій лісовій місце-вості із змішаною рослинністю, переважають такі дере-ва, як дуб, бук, граб, модрина, сосна, ялина та ін. На те-риторії курорту тече річка Бережниця (притока Дніст-ра), е два озера, що використовуються для купання, у центрі курорту — великий парк, у якому ростуть листяні й хвойні дерева.

Основними лікувальними факторами Моршина є унікальні мінеральні води, озокерит, торфова грязь. З лі-кувальною метою застосовують також кліматотерапію,