та Донецькому метзаводі.
Таким чином, на даному етапі без надання іноземних інвестицій нам важко буде вирішити проблему структурної перебудови галузі. Велику роль у реструктуризації галузі зараз повинні віді-грати науково-дослідні та проектні організації.
ПРОБЛЕМИ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ УКРАЇНИ
Нижче коротко розглянемо основні проблеми, що стоять перед українськими металургійними підприємствами і вимагають першочергового розв'язання.
По-перше, підприємства чорної металургії оснащені старим, майже зношеним, допотопним обладнанням, металургійні заводи експлуатуються понад нормативні терміни, існує значна технологічна відсталість у порівнянні з розвиненими країнами. Ця проблема вимагає впровадження найновіших досягнень науково-технічного прогресу у виробництві чорних металів, пошуку нових оригінальних шляхів та способів їх виплавки .
По-друге, чорна металургія України надмірно енергозатратна. Щоб подолати цю проблему необхідно реалізувати в чорній металургії програми по значному скороченню затрат усіх видів енергетичних ресурсів — починаючи з видобування і закінчуючи виробництвом готової продукції.
Низький вміст металу у сировині вимагає збагачення руд. Звичайно, необхідні також пошуки найефективніших шляхів її збагачення.
Різко впала продуктивність праці, хоча в останні роки спостерігається поступовий, ще не досить стабільний підйом , що можна побачити з наступної таблиці:
1985 = 100 | 1990 = 100 | 1998
до 1997
1990 | 1995 | 1997 | 1998 | 1995 | 1997 | 1998
115 | 51 | 60 | 57 | 44 | 52 | 49 | 95
Щоб підвищити та стабілізувати продуктивність праці у чорній металургії необхідно перш за все розв’язати соціальні проблеми робітників підприємств та, знову ж таки, ввести найновіші технології у процес виплавки металів. Також доцільно було б застосовувати економічні засоби заохочення робітників до найефективнішої праці.
Крім того, чорна металургія відноситься до виробництва, яке при сучасній технології виготовлення металів сильно забруднює навколишнє середовище. Успішно розв'язати екологічну проблему в цих ра-йонах — важливе регіональне економічне і соціаль-не завдання. Для цього необхідно впроваджувати на підприємствах чорної металургії найновітніші очисні технології, що да-ють змогу звести до мінімуму промислові відходи і викиди в атмосферу, оздоровити місця надмірної концентрації металургійних підприємств, а також лімітний вплив природних факторів на розміщення об'єктів чорної металургії в регіонах з порів-няно високим рівнем заселення. Для забезпечення максимального очищення стічних вод необхідно також застосовувати багатократну очистку води.
У зв’язку з усіма вищеназваними проблемами, виникає одна з найголовніших проблем чорної металургії: неконкурентність та велика вартість продукції, що призводить до “виштовхування” наших підприємств з ринку. Щоб подолати це, необхідно:
встановити якнайтісніші зв'язки з вітчизняними підприємствами машинобудування, будівництва і транспорту, а також з іншими металоспоживачами з метою детального вивчення нинішньої та перспективної потреб у різних вндах металопродукції — з тим, щоб ні в якому разі не допустнти значного імпорту тих видів прокату, труб і метале-вих виробів, які наші підприємства спроможні вигоговити самостійно;
вжити заходів до активного проникнення різних видів прокату, труб і металевих виробів на перспективні ринки збуту, до країн, які не становлять небезпеки з точки зору порушення антидемпінгових процесів, та їх закріплення там (для чого необхідні маркетинг, кваліфіковане представництво, реклама);
у пошуках ринків збуту головну увагу слід приділити країнам Південно-Східної Азії, що інтенсивно розвиваються (Китаю, Таїланду, Гонконгу, Сингапуру, Південній Кореї, Філіппінам, Індонезії), близько розташованим країнам (Туреччині, Ізраїлю, Єгипту, Ірану, Індії) та традиційним партнерам (Росії та іншим країнам СНД);
систематично вивчати потреби внутрішнього і зовнішніх ринків збуту — з тим, щоб своєчасно виготовляти різноманітні види прокату, труб і металевих виробів, конкурентоспроможні за своїми споживчими властивостями (надійністю, конструктивною міцністю, металомісткістю і новизною), за цінами (скорочуючи питомі затрати на сировину, матеріали, енергію і водночас поступово збільшуючи витрати на заробітну плату, екологію, науку і амортизацію), за товарним виглядом (приділяючи увагу якості оздоблення, захисним і декоративним покриттям, упаковці);
розпочати кваліфіковану розробку бізнес-планів для розв'язання конкретних проблем, організації та розширення виробництва конкурентоспроможн'их видів про-дукції, що мали б гарантований збут, і вести пошук внутрішніх і зовнішніх інвесторів для фінансування робіт по реалізації бізнес-планів.
Заінтересованість металургійних підприємств України у здійсненні всієї цієї непростої роботи повинна стимулюватися відповідними пільгами на прибуток, який направляється на розвиток виробництва, на впровадження досягнень НТП, на використання винаходів, патентів і «ноу-хау» (тобто на використання інноваційного заділу).
*********************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************
При розміщенні металургії повного циклу визначальним фактором є сировина і паливо, які за часткою витрат у виплавці чавуну домінують (30-85%), у тому числі на кокс припадає 50% витрат. Для виплавлення 1 тонни чавуну витрачається 1,2-1,5 т вугілля, 1,5 т залізної руди, понад 0,5 т флюсових вапняків і 30 м3 води. Отже, поєднання вигод від взаємного транспортно-географічного розміщення сировинних і паливних баз, джерел водопостачання та допоміжних матеріалів є запорукою ефективного функціонуванні металургійного підприємства.
Видобуток залізної руди в Україні 1998р. складав 51,1 млн т, в 2,3 рази менше ніж у 1985р. Найголовнішою залізорудною базою є Криворізький басейн. Основні родовища залізних руд: Кременчузьке (Полтавська обл.), Білозірське (Запорізька обл.), Керченське (автономна республіка Крим).
Трубопрокат розміщений у Донбасі (Ворошиловград, Харцизен) та Придніпров’ї (Дніпропетровськ, Нікополь, Новомосковськ). Помітне місце належить феросплавам, причому їх виробництво електрометалургійним способом орієнтується на Придніпров’ї (Запоріжжя, Нікополь), а доменним – на Донбас (Стаханов).
Більшість металургійних підприємств України мають повний цикл виробництва і щорічно виплавляють від 1 до 10 млн тонн сталі. Найбільші з них – “Криворіжсталь”, “Азовсталь”, “Запоріжсталь”, “Дніпроспецсталь”. Україна має 13 металургійних комбінатів. Всі вони відносяться до числа найбільших підприємств світу.
Ще однією важливою умовою є наявність споживача металу.Досить велику частку металу споживає машинобудування . Оскільки Україна спеціалізується